Справа про корупцію в Луганській ОДА: судова хроніка та реакція Олексія Харченка

Дніпровський апеляційний суд оприлюднив рішення щодо верхівки Департаменту інформполітики ОДА Альбіни Кушелєвої. Її підлеглий пішов на співпрацю зі слідством і здав механізм поборів, а керівник області лише після судових ухвал прибрав чиновницю з антикорупційної ради.

Сьогодні, 6 жовтня 2026 року, у відкритому контурі Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечено повний доступ до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня (справа № 201/13638/26, провадження № 11-сс/803/2162/26). Разом із раніше винесеними ухвалами від 22 вересня це судове рішення розкриває внутрішню кухню розслідування СБУ та прокуратури за кримінальним провадженням № 42026130000000016 за ч. 4 ст. 191 КК України щодо розкрадання бюджетних коштів в Управлінні / Департаменті інформаційної політики Луганської ОДА.

Йдеться про сумнозвісний тендер на 3,2 млн грн на висвітлення діяльності ОДА (договір № 7 від 03.04.2026), укладений структурою під керівництвом Альбіни Кушелєвої.

«Відкати» через поштомати та повне зізнання заступника

Судові документи офіційно підтвердили факти, які раніше циркулювали лише як неофіційні витоки.

Схема функціонувала за класичною формулою: приватна підприємиця, яка виграла підряд у Кушелєвої, переводила бюджетні гроші в готівку, сплачувала податки, залишала собі фіксовані 20% комісійних, а решту 80% пакувала в конверти й відправляла через звичайні посилки «Нової пошти». Отримувачем посилок виступав заступник директора Департаменту — начальник управління культурно-соціальних проєктів та фінзабезпечення. Частину готівки він залишав собі, а решту особисто передавав безпосередній начальниці.

Як зафіксовано в апеляційній ухвалі від 22 вересня про відсторонення посадовця, підлеглий Кушелєвої пішов на повну угоду зі слідством СБУ: визнав провину, надав вичерпні викривальні покази на керівництво та сплатив майже 200 тисяч гривень застави, залишаючись відстороненим від посади. Аудіоконтроль слідчих зафіксував передачу Кушелєвій 40 тисяч гривень як чергового траншу безпосередньо напередодні обшуків 4 вересня.

Сама Кушелєва, попри спроби прокуратури призначити їй заставу у 3,5 млн грн, зуміла зберегти попередню міру — 266 240 грн — і наразі офіційно перебуває на свободі.

Скринька в банку, «доходи ООН» та інформаційні хвилі «Реальної газети»

Головною інтригою опублікованого рішення від 29 вересня стала суперечка навколо банківського сейфа № 9 у дніпровському відділенні «ПриватБанку» на вул. Робочій, 154. Там правоохоронці вилучили 25 000 євро, 6 000 доларів США, а також договори й довіреності на нерухомість.

Слідство перехопило телефонні розмови, де Кушелєва прямо заявляла, що сама відкрила цей сейф, оформивши його на сина за нотаріальною довіреністю. Проте захист розіграв безпрограшну карту: син посадовиці надав довідку про роботу старшим польовим помічником в офісі УВКБ ООН у Дніпрі із зарплатою 2600–2800 доларів на місяць. У підсумку апеляційний суд погодився зі слідчим суддею: оскільки прокуратура інкримінує розкрадання 192 тис. грн, довести кримінальне походження сотень тисяч у валюті сина слідчі на цьому етапі не змогли, тому в арешті сейфа було відмовлено.

Прикметно, що ще 15 вересня в луганському виданні «Реальна газета» з'явилася стаття журналіста В'ячеслава Гусакова під назвою «Суд у Дніпрі відмовив в арешті майна у справі посадовців Луганської ОВА», яка висвітлювала це перше судове рішення першої інстанції на користь фігурантів. Тепер апеляція поставила в цьому проміжному епізоді крапку, відхиливши скаргу прокуратури.

Водночас залишається показовим той факт, що інша журналістка цього ж медіа — Яна Осадча — раніше фігурувала як пряма отримувачка преференцій від чиновників ОВА, списавши понад 1,1 млн грн пільгового кредиту коштом лисичанського бюджету через закритий «Реєстр № 2» Людмили Діденко.

«Непомітність» Харченка під великим питанням

Ці судові матеріали висвітлюють ще один фундаментальний аспект — роль начальника Луганської ОВА Олексія Харченка.

Публічно очільник області намагається дистанціюватися від картелю в інформаційному департаменті та арештів у Сєвєродонецьку. Але календар документів свідчить сам за себе:

• 1 липня 2026 року Харченко підписує розпорядження № 264, яким затверджує новий склад робочої групи «Прозорість і підзвітність», де за одним столом із керівниками СБУ та прокуратури засідає сама Альбіна Кушелєва!
• 22 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд остаточно відхиляє апеляцію захисту щодо відсторонення заступника директора департаменту та констатує обґрунтованість підозр самій Кушелєвій.
• І лише через два дні — 24 вересня 2026 року — Харченко поспіхом підписує розпорядження № 474, зміст якого зводиться до єдиного рядка: вивести Кушелєву Альбіну зі складу антикорупційної робочої групи!

Постає логічне запитання: невже голова ОВА до 24 вересня не знав про затримання власної директорки департаменту та слідчі дії СБУ, які тривали все літо?

Аналогічна картина спостерігається і в історії з іншою заарештованою — головною фінансисткою Сєвєродонецької МВА Мариною Багрінцевою. Її кримінальна бронь та перерахування понад 81,7 млн грн на комунальне підприємство-привид базувалися на розпорядженнях № 27 та № 59 про визнання критичної важливості, які прямо виходили з-під пера або погодження Харченка. Як і нещодавнє продовження критичного статусу приватному перевізнику ПП «Геліос-Транс» (розпорядження Харченка № 396 від 21.08.2026), через яке, за версією слідства, фальшиво забронювали 11 осіб.

Формально підозри Олексію Харченку правоохоронці не висували. Проте версія про те, що перша особа прифронтової області «нічого не знала» про те, як його найближче підпорядкування штампує фіктивні броні та пересилає бюджетні відкати посилками, із кожним новим судовим рішенням виглядає все менш переконливою.

Матеріали щодо синхронних дій посадовців ОВА, результатів голосування робочої групи «Прозорість і підзвітність» та ухвал суду вже скеровуються до Національного антикорупційного бюро України.