Два елітних обличчя медіапростору: як Donbas Media Forum прикриває мільйонні схеми, а «Суспільне Донбас» їх відбілює

У жовтні 2026 року в Києві відгримів 11-й Donbas Media Forum (DMF). Організатори відзвітували красиво: найбільший медійний з'їзд країни, 1400 учасників, 400 спікерів, дипломати та урядовці. Зали столичного конгрес-холу цинічно назвали «Маріуполь» та «Каховка». Три дні столична тусовка в комфорті дискутувала про штучний інтелект, вигорання та влаштовувала ранкові пробіжки «DMF Run».

Але за всі 82 панелі у цих залах жодного разу не згадали три речі: номер закупівлі в Prozorro UA-2026-03-13-012479-a, організацію «Вільний Схід» та прізвище чиновниці Альбіни Кушелєвої.

Поки західні донори через посередників вливають сотні тисяч доларів у стерильні триденні форуми, реальна журналістика окупованого Сходу в евакуації гниє у кримінальних схемах військових адміністрацій, виживаючи на 80-відсоткових відкатах і посилках із готівкою.

Тіньова каса: звідки 18 мільйонів у ГО «ДІІ-Україна»?

Формальний господар форуму DMF — громадська організація «ДІІ-Україна». Її ще 2009 року створив у Донецьку журналіст Олексій Мацука, а нині одноосібно керує Любов Раковиця.

За реєстрами у штаті організації, що замахується на наймасштабніші медіаподії країни, числяться лише дві особи. Зате фінансовий оборот за час повномасштабної війни підскочив неймовірно: з 8 млн грн у 2021 році до 18,3 млн гривень за підсумками 2025-го (це майже пів мільйона доларів).

Звідки гроші? Держава їх офіційно не бачить впритул.

Видання «По той бік діалогу» відправило запит до Кабінету Міністрів України. Секретаріат КМУ відповів офіційним листом (№ 33420/0/2-26 від 06.11.2026 за підписом заступника Державного секретаря КМУ Івана Сопіги):

«Громадська організація „ДІІ Україна“ не бере участі у реалізації зареєстрованих в установленому порядку проектів міжнародної технічної допомоги як реципієнт або виконавець».

Кошти від урядів Великої Британії, США, Канади та ЄС заходять сюди в обхід відкритих міжурядових угод та фінмоніторингу. Їх проводять через непрозорі комерційні субконтракти від приватних операторів — переважно американської корпорації Chemonics International (програма «Партнерство за сильну Україну» — PFRU).

Схема ідеальна для закритих грантових клубів: українські госоргани позбавлені права на фінансовий аудит, донорам шлють безконфліктні звіти про «успішні кейси стійкості», а розпорядники крутять мільйонами без жодних зобов'язань перед реєстром МТД. Головна умова цього свята — стерильний порядок денний і повне табу на розслідування схем місцевої влади.

Спарринг для «ІРТА-ФАКС»: як розпиляли 3,2 мільйона

Реальний «ринок преси» Луганщини зараз описують не грантові буклети, а матеріали кримінальних справ.

29 жовтня 2026 року Соборний районний суд Дніпра виніс рішення у провадженні СБУ та прокуратури № 42026130000000016 (справа № 201/16508/26, ч. 4 ст. 191 КК України — привласнення майна в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану).

Слідство з'ясувало: начальниця Департаменту масових комунікацій Луганської ОВА Альбіна Кушелєва та її заступник Андрій Зайцев організували цинічний розпил. Переможця тендеру на 3,21 млн грн визначили заздалегідь — ним став потрібний ФОП Смєтанкін. Але щоб система Prozorro не заблокувала торги через відсутність конкуренції, Кушелєва особисто знайшла «техничного спаринг-партнера».

Ним стала ГО «Вільний Схід» — юрособа та видавець сайту «ІРТА-ФАКС» (цифровий залишок луганської телерадіокомпанії «ІРТА»). Керівник організації отримав чітку вказівку від чиновниці: зайти на торги, не збивати ціну і просто створити видимість аукціону. Редакція погодилася побути ширмою.

З бюджету встигли перерахувати 2,34 млн грн. Силовики стверджують: схема трималася на відкаті чиновникам ОВА у розмірі 80%. Готівку пакували в коробки та пересилали по країні звичайною «Новою Поштою». Під час обшуків у фігурантів знайшли чорну бухгалтерію та понад 5 мільйонів гривень кешу.

«Стрічку перерізав — не реклама»: цеховий цинізм

В ОВА бадьоро відзвітували, що за ці гроші вийшла 2031 публікація для «інформування суспільства». Розслідувачі «По той бік діалогу» перевірили масив із 458 таких публікацій на ресурсі «ІРТА-ФАКС», сайті sd.ua та пов'язаних Telegram-каналах. Підсумок: жоден матеріал не мав маркування «Реклама» чи «На правах реклами».

Мільйони пішли на пряме порушення ст. 9 Закону України «Про рекламу» — тобто на прихований, проплачений піар чиновників під виглядом новин.

Чому регіональні медійники покірно йдуть на такі умови? Місцеві журналісти, які роками працюють з ОВА, визнають, що для них це звична практика:

«Висвітлення діяльності ОДА у нас ніколи не вважалося рекламою. Це ж суспільно важлива інформація: скільки грошей вклали, які програми прийняли. Навіть якщо очільник адміністрації просто стрічку перерізав — це не реклама... А норми закону, якщо треба, юристи в суді розіб'ють».

Фактично склалася кругова порука: тексти спускалися на ресурси прямо з кабінетів Департаменту Кушелєвої, а підконтрольні медіа просто ставили їх у стрічку без жодних правок.

Як «Суспільне Донбас» відбілювало схему Кушелєвої

Найцікавіше почалося, коли до історії підключився суспільний мовник. 5 листопада 2026 року філія НСТУ - «Суспільне Донбас» - опублікувала матеріал про справу Луганської ОДА. Але замість розслідування картельної змови та розкрадання грошей у прифронтовому регіоні, державний мовник увімкнув класичні прийоми відбілювання:

1. Змістили фокус на обсяги. Журналісти детально процитували версію ОВА про 2031 публікацію через «7 громадських організацій» за «ринковою» ціною 1150 грн за штуку. Створюється враження нормальної господарської діяльності. А от про ключовий факт слідства — повернення 80% цієї суми чиновникам готівкою через пошту — мовник просто промовчав.
2. Заховали змову на тендері. У тексті «Суспільного» — ні слова про те, що Кушелєва особисто наказала видавцю «ІРТА-ФАКС» піти на торги для масовки. Тяжкий злочин звели до сухого «продовження обов'язків».
3. Легітимізували джинсу. Редакція видала пасаж: «Такі замовлення загалом розповсюджена практика серед органів влади. На сайті Луганської ОВА публікували й обґрунтування потреби у таких послугах». Суспільний мовник за гроші платників податків виправдовує прихований піар чиновників під час війни аргументом «так роблять усі».
4. Перекіс на користь підозрюваних. Весь матеріал побудований на заявах адвоката Кушелєвої, який запевняє, що мільйони в коробках — це просто «оплата адміністрування телеграм-каналів». Знахідку силовиків у вигляді 5 мільйонів кешу та позицію звинувачення автори розмили.

Адміністративні судоми: від мату до погроз Нацрадою

Те, що розслідування влучило в ціль, довела істерика фігурантів у коментарях під статтею. Нервують усі — від місцевих діячів до представників мовників:

Скандальний Григорій Пригеба після статті перейшов на пряму вуличну лайку:

«Я ж говоріл тєбє, шо ти чорт понапісивал... Лєшу нє путай».

Після розкриття афери з мільйонами з'явився коментар від імені самої «Кушелєвої»:

«ти ж чудово знаєш, що зліплена ткаченком справа вже розсипалася» (натяк на Олександра Ткаченка — очільника Луганської обласної прокуратури). Чиновники переконані, що справу вдасться замяти.

А 6 листопада о 21:41 коментатор під ніком «Володимир» (очевидно, з пулу самого «Суспільного» чи їхніх юристів) » (очевидно, з пулу самого «Суспільного» чи юридичного супроводу ОВА) спробував легітимізувати джинсу і перейшов до прямих погроз:

 «Висвітлення діяльності органів влади за діючим законодавством не є рекламою тільки через те, що оплачене... А маркування подібних матеріалів досі не нормоване законом. Ось і весь хайп. І на відміну від автора цього "матеріалу", Суспільне зробило роботу відповідно до журналістських стандартів. Також нагадаю автору, що Нацрада оновила критерії... і ваше медіа підпадає під ці критерії, незалежно від країни реєстрації. Отже, дія регулятора розповсюджується і на вас».

Спроба залякати Національною радою видання, яке зареєстроване за законами Французької Республіки (Loi 1901), виглядає безпорадно. Як і твердження, ніби купівля лояльності за 2,34 млн грн без жодних позначок — це «не реклама». Насправді це пряме визнання: медійна вертикаль вважає платне вихваляння чиновників своєю законною годівницею.

Замкнене коло: як працює симулякр

Перед нами саморегульована піраміда, де кожен рівень прикриває інший:

• Донори та DMF: створюють фасад «стійкості та стандартів». Через ГО із двома співробітниками проганяють 18,37 млн грн в обхід офіційних державних реєстрів проєктів МТД.
• Регіональні редакції («ІРТА-ФАКС» / ГО «Вільний Схід»): покірно йдуть на договірні торги і повертають чиновникам 80% відкату, щоб отримати хоч якісь крихти на виживання.
• Суспільний мовник («Суспільне Донбас»): відмиває чиновницький розпил розповідями про «поширену практику».
• Адміністративний пул: розсилає кеш у поштових посилках, погрожує розправою і Нацрадою в коментарях та просто чекає, поки справу поховають у прокуратурі

Donbas Media Forum за 450 тисяч доларів донорських грошей купує не розвиток незалежних медіа. Він купує безпечну тишу. Поки у київських холах наливають каву та розмірковують про штучний інтелект, реальну журналістику Донбасу звели до поштових коробок із брудними відкатами та цензури під прикриттям «висвітлення діяльності влади».

Художня карикатура-інфографіка. Згенеровано штучним інтелектом (ШІ) як репліка на кулуарні схеми Donbas Media Forum та Луганської ОВА