Поліція Києва не хоче розслідувати справи, пов'язані з сімейним насиллям

27 févr. 2020 à 13:52:36

1 лютого 2020 року Наталія Романченко, з неповнолітнім сином приїхали до себе на дачу, але зробити те, що було задумано, їм так і не вдалося внаслідок того, що колишній чоловік Наталії, Дмитро Романчеко, не пустив колишню дружину та сина на територію дачі. Закрив ворота та почав чинити опір. Коли жінка з сином наполягли на тому, щоб пройти в приміщення, колишній чоловік сказав, що пішов викликати поліцію, а сам зайшов у будинок, взяв рушницю і відкрив вогонь по колишній дружині з криками, щоб вони забиралися, інакше він усіх розстріляє. В цю секунду Наталія почала викликати 102, а колишній чоловік почав перезаряджати рушницю і пішов на сина …

На цей раз все обійшлося без жертв … але хто дасть гарантії, що колишній чоловік не спробує ще в якийсь спосіб позбавити життя колишню дружину та сина. Це не перша спроба фізичного насилля Дмитра Романченко над колишньою дружиною та сином.

У листопаді 2018 року до Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві надійшла заява про злочин від громадянки Романченко Наталії щодо застосування до неї та її сина фізичного насильства з боку її колишнього чоловіка, Дмитра Романченко. Якщо мовити більш детально, то під час перебування у шлюбі та після нього, екс-чоловік пані Наталії використовував та використовує щодо неї та їх неповнолітнього сина домашнє насильство, що включає, як психологічне насильство у вигляді словесних образ, погроз, приниження, переслідування, залякування, що спричинили та продовжують спричиняти емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдають шкоди психічному здоров’ю. Докази здійснення психологічного насильства, по відношенню до жінки, існують у вигляді переписки в месенджерах та відеоматеріалах.

Крім того, «горе-чоловік», на протязі тривалого часу застосовував до колишньої дружини та їх неповнолітнього сина ще й фізичне насильство, що включало в себе: ляпаси, нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, а також незаконне обмеження волі, що полягали у закриванні їх у власній квартирі на ключ (без можливості виходу). За зняттям побоїв жінка не зверталась через психологічний тиск та численні погрози зі сторони чоловіка. Погрози звучали стосовно фізичної розправи над нею, її матерю та їх сином. Не заперечує факту побиття і сам Дмитро Романченко в наявному аудіозаписі, лише наголошує в якості виправдання своїм діям, що бив не щодня.

Після фактичного розірвання шлюбних відносин, після чергових побоїв (грудень 2016) та офіційного розлучення, колишній чоловік Наталії незаконно заволодів та утримував нерухоме та рухоме майно, належне їй особисто на праві приватної власності та її матері, і це при тому, що майно набуте до шлюбу. Колишній чоловік чинить перешкоди в користуванні належній, в тому числі, й Наталії земельній ділянці з дачею. А невдовзі, чоловік повідомив жінці про те, щоб вона більше взагалі туди не приїздила, так як на дачі встановлена «воєнізована охорона».

На всі звернення щодо повернення майна, Дмитро Романченко або погрожував фізичною розправою, або лаявся, погрожуючи, що знищить, належне колишній дружині та її матері, майно, шляхом підпалу. Інколи, обіцяв звільнити дачу та віддати транспортні засоби, що належать тещі щоразу відтерміновуючи дату.

Частково, майно, що належить на праві особистої приватної власності Наталії Романченко, після численних перемовин було повернуто. Проте, протягом майже трьох років, після фактичного розірвання шлюбних відносин, Дмитро Романченко, так і не повернув майно, належне матері пані Наталії, продовжуючи вчиняти злочин проти власності. Більше того, погрожуючи насильством, він вимагає у жінки передати йому права на майно, належне їй на праві особистої приватної власності, набуте до шлюбу.

Отже, постійний психологічний тиск Дмитра Романченка, вимоги передати майно, належне Романченко Наталії та її матері, погрози фізичного знищення, а також погрози знищення майна, побої, нанесення легких тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень середньої тяжкості, незаконне заволодіння майном колишньої тещі, та в кінці кінців, застосування вогнепальної зброї проти колишньої дружини та їхньої дитини, спричинили у пані Наталії емоційну непевність та нездатність захистити себе.

заява до Печерської поліції

Пані Наталія неодноразово зверталась до правоохоронних органів, була написана та направлена заява до Печерського Управління поліції ГУНП в м. Києві, НАБУ та Служби безпеки України, співробітником якого, до речі, і є полковник Дмитро Романченко. Мабуть, саме через те, що полковник Дмитро Романченко є співробітником Служби безпеки України, правоохоронні органи не хочуть вносити до ЄРДР заяви жінки, не хочуть вони робити й терміновий заборонний припис і обмежувальний припис, не хочуть виконувати Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».  

талон повідомлення

Зверталася Романченко з заявою і в Дарницьке управління поліції м. Києва, проте, подані нею матеріали, в управлінні поліції взагалі загубилися. Заява спочатку була, нібито у одного слідчого, потім у другого, а потім начебто її передали дільничному. Коли пані Наталія зв'язалася та зустрілася з дільничним, з’ясувалося що у нього нічого немає … і все, і що далі ...  а далі обіцяли знайти заяву і дати відповідь не сьогодні, так завтра, не завтра, так після завтра, і так тривало протягом трьох років.

А ось нові обставини і нова кримінальна справа з використанням вогнепальної зброї проти колишньої дружини та її неповнолітнього сина. Заяву, яку Наталія писала першого лютого 2020 року, в день пострілу по них з сином з вогнепальної зброї, в дозвільну систему, - СПИСАНО. Заяву на припис, яку Наталія Романченко писала п’ятого лютого 2020 року, - ВТРАЧЕНО. Заяву до Печерської поліції, яка була написана ще п’ятого листопада 2018 року була внесена до ЄРДР, але слідчий, який звільнявся з органів, виніс постанову про закриття кримінального провадження та Управління Печерської поліції в місті Києві забули про це повідомити заявника.

Як так могло статися, що співпрацівник СБУ, полковник, взяв рушницю і стріляв в колишню дружину та їх неповнолітнього сина?

Як так могло статися, що після багаторічного рукоприкладства, чоловік відкрив вогонь з вогнепальної зброї по колишній дружині та їх неповнолітньому сину. І чого чекати завтра?

А головне, коли правоохоронні органи все ж таки побачать, що відбувається, і нарешті почнуть виконувати не те, що їм говорить співробітник СБУ, а те, що прописано в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пройшов майже місяць з того часу як Наталія Романченко 1 лютого набрала 102 і викликала поліцію на місце події, де проти неї і її неповнолітньої дитини, колишній чоловік застосував вогнепальну зброю. Заява до ЄРДР не внесена.

Є заява від 05 лютого 2020 року про злочин до відділу дозвільної системи Дарницького РУ ГУМВС, але ніхто нічого не робить.

Правоохоронці не бачать кримінального злочину, не бачать домашнього насильства та матеріали з заявою про злочин, по тяжким статтям 115 ч.2, 115 ч.1, 129 від 05.02.2020 передають дільничному.

Настав 2020 рік. Результат нульовий. Колишній «рідний кат» вже четвертий рік продовжує свої «катування», правоохоронці при цьому продовжують залишатися осторонь. Тим часом, для пані Наталі, душевний біль та фізичні страждання, яким вже впродовж кількох років піддає її колишній чоловік Дмитро Романченко, можуть стати краплею, яка виявиться останньою в її житті.

Невинний тому, що промахнувся і не вбив або тому, що полковник СБУ. Як зупинити свавілля СБУ?

Мабуть цю каплю чекає і правоохоронна система …

ТРОХИ СТАТИСТИКИ

За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень, у 2017 році від домашнього насильства в Україні постраждали 1 мільйон 100 тисяч жінок. 600 жінок – загинули. І це втричі більше ніж українських військових, які втратили життя в АТО у 2017 році.

За статистикою, у 2017 та 2018 роках більшість потерпілих від домашнього насильства – жінки, а серед винних – чоловіки. Фізичного та сексуального насильства в Україні щороку зазнає приблизно 1 мільйон жінок, при цьому звертаються до поліції максимум 10% із них.

З початку 2019 домашнє насильство в широкому сенсі як вид правопорушення вважається в Україні кримінальним злочином. Тобто, щоб покарати кривдника, тепер не потрібно чекати, поки він уб'є або завдасть тяжкі побої жертві - за образи, приниження і економічний шантаж домашні тирани можуть потрапити за ґрати. Протягом року українські суди винесли вже не один обвинувальний вирок, а нещодавно, перший вирок за домашнє насильство оголосили і в Києві.

Незважаючи на те, що фізичне і психологічне насильство в сім'ях відбувалося завжди, до 2019 року в Україні це по закону вважалося адміністративним правопорушенням. Тобто, за побої, приниження і образи кривдникам загрожувало покарання найчастіше у вигляді штрафу або громадських робіт. Можливо правоохоронні органи і не хочуть доводити справи, пов’язані з сімейним насиллям до суду, звикли працювати «по старому». Інакше, як можна прокоментувати те, що в Києві перший вирок за домашнє насильство оголосили 14 листопада 2019 року. Прес-служба прокуратури міста Києва повідомляє, що Оболонський суд міста засудив 33-річного чоловіка до трьох місяців арешту за вчинення психологічного і фізичного насильства в сім'ї в присутності дітей. Все, більше випадків сімейного насилля у Києві немає. А куди ж поділися тисячі заяв постраждалих, та конкретна заява нашої героїні Наталії Романченко?

ДУМКА ПРАВОЗАХИСНИКІВ

На думку правозахисників, названі цифри є приблизними, адже держава не веде окремої гендерної статистики щодо постраждалих. У 2018 році, у своєму інтерв’ю DW, голова громадської організації «Жіночі перспективи», Любов Максимович, розповідала про те, що реєстр судових справ за 2017 рік, в якому нараховується близько півтори тисячі звернень до суду через домашнє насильство, не містить уточнення чи то були жінки, чи чоловіки. Саме тому, вже на той час, вона наголошувала на тому, що важливо створити державну систему збору і обробки відомостей про факти домашнього насильства.

Водночас, наведені Інститутом демографії цифри свідчать не стільки про те, що домашнього насильства побільшало. Радше йдеться про те, що жінки частіше стали менше терпіти та приховувати факти домашнього насильства, і більше звертатись по допомогу до громадських організацій та правоохоронних органів.

Як зазначала тоді Максимович, проблема стала більш видимою. Змінилося законодавство, воно стало більш справедливим. Якщо раніше ця тема мала багато стереотипів, і жінки, як правило, не виносили проблеми з хати і жили з ними, то сьогодні дедалі більше людей розуміють, що з цим не можна жити, бо діти так само стають жертвами насилля.

Коментар адвоката, члена Громадської ради при Міністерстві юстиції України Наталії Целовальніченко:

- В Україні діє Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, де встановлено у ст. 1, що постраждалими особами від насильства може бути дитина та колишня дружина (чоловік), а також встановлено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Таким чином, у нашому випадку дитина (син) та дружина є особами, постраждалими внаслідок фізичного і психологічного насильства, ці особи потребують спеціального державного захисту від такого насильства. Органи, до компетенції яких відноситься захист таких осіб у даному випадку – це поліція та служба у справах дітей (орган опіки та піклування), суд. Враховуючи те, що орган поліції не вчинив необхідних дій для захисту потерпілих, безперечно необхідно оскаржити до суду і постанову слідчого про закриття кримінального провадження, і незаконну бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Необхідно вжити також окремі заходи щодо тривалої та системної бездіяльності поліції, що дозволяє кривднику досі відчувати себе безкарним. Є підстави вважати, що з боку батька (кривдника) грубо порушуються права дитини, що може бути підставою для звернення до органів опіки та піклування, а також до суду з приводу позбавлення батьківських прав з метою захисту законних інтересів дитини на фізичну недоторканість, безпеку, належне піклування з боку батьків. Також між колишнім подружжям необхідно вирішити і наявний майновий спір з приводу нерухомого майна (дачі). При наданні фахової правової допомоги постраждалим від насильства для подальшого визначення найбільш ефективного алгоритму дій та порядку захисту порушених прав необхідне ретельне дослідження та оцінка всіх наведених у публікації обставин, наявних документів та доказів.

ЯК УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО РЕГУЛЮЄ ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО

Не зважаючи на те, що фізичне та психологічне насильство у сім’ях відбувалось завжди, до 2019 року в Україні це за законом вважалося адміністративним правопорушенням. Тобто, за побої, приниження та образи, кривдникам загрожувало покарання, найчастіше, у вигляді штрафу або громадських робіт.

Закон щодо протидії домашньому насильству, який передбачає кримінальну відповідальність, в Україні було ухвалено ще в 2017 році, проте, остаточно він набув чинності тільки в січні 2019 року. Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Відповідно до його положень, домашнє насильство визначається як дії фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, скоєні в родині чи в межах місця проживання, які призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

До Кримінального кодексу занесено Статтю 126 «Домашнє насильство» та Статтю 151 «Примушування до шлюбу».

Далі буде …

Кількість коментів у цієї статті: 0

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.