Моя історія військової служби, повернення до цивільного життя, професійного становлення та започаткування пілотного проєкту міжсекторальної взаємодії
Юрій Олексійович Мирошник
Я не припинив захищати Україну після звільнення з військової служби. Змінилися лише обставини, завдання та інструменти моєї боротьби.
У грудні 2022 року я завершив військову службу в Збройних Силах України. Позаду залишилися бойовий шлях, російський полон, пережиті катування, фізичні та психологічні страждання. Попереду було повернення до цивільного життя, відновлення здоров'я та пошук свого місця в суспільстві, за свободу якого я боровся.
Повернутися з війни — не означає одразу повернутися до того життя, яке було до неї. Особливо коли за плечима полон, біль, втрати та випробування, які назавжди залишають слід у пам'яті. Мені довелося пройти власний шлях відновлення, переосмислити пережите, навчитися жити з наслідками війни. Я добре зрозумів, наскільки складним може бути повернення військовослужбовця до цивільного життя.
Водночас я не хотів залишатися осторонь захисту України. Для мене захист Батьківщини ніколи не обмежувався лише військовою службою. Він означає також відповідальність за людей, з якими стояв пліч-о-пліч, за родини загиблих побратимів, за поранених, за тих, хто повернувся з полону, і за тих, хто досі потребує допомоги.
Мої бойові побратими зверталися до мене з проханнями підтримати їх та їхні родини. Вони знали, що я маю не лише військовий і життєвий досвід, а й юридичну освіту та практичні знання. Саме ці звернення значною мірою визначили мій подальший шлях. Я прийняв рішення продовжити служіння Україні вже в іншій якості — через професійний супровід ветеранів, захист їхніх прав і допомогу в подоланні життєвих труднощів.
У 2025 році я пройшов державний відбір на посаду фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. 15 червня 2025 року розпочав свою професійну діяльність у КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня» Баштанської міської ради. Окремо хочу висловити вдячність директору КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня» Аллі Анатоліївні Барсегян за надану можливість розпочати професійну діяльність фахівця із супроводу ветеранів саме в цьому закладі. 26 червня лікарня офіційно повідомила громадськість про початок роботи кабінету фахівця із супроводу ветеранів та прийом перших відвідувачів.
Для мене це була не просто нова робота. Я добре розумів, з якими проблемами приходять ветерани, адже сам пройшов через війну, полон, лікування, встановлення інвалідності та необхідність відстоювати власні права. Уже на початку професійної діяльності я зіткнувся з тим, що навіть законодавчо гарантовані права ветеранів не завжди реалізуються безперешкодно. Люди зверталися з питаннями встановлення інвалідності, медичного забезпечення, соціального захисту, житлових прав, отримання документів, пенсійного забезпечення та взаємодії з державними органами.
За кожним таким зверненням стояла конкретна людина, її здоров'я, родина, майбутнє. Поступово я дійшов висновку: недостатньо допомогти одному ветерану вирішити одну проблему. Потрібно зрозуміти, чому ця проблема виникла, які органи повинні взаємодіяти для її вирішення та як запобігти повторенню подібних ситуацій. Саме тоді почало формуватися моє бачення необхідності системної міжсекторальної взаємодії.
У липні 2025 року, під час підтвердження повної професійної кваліфікації фахівця із супроводу ветеранів, я звернувся до свого бойового побратима Миколи Олександровича Грекова. Микола Греков — ветеран російсько-української війни, учасник бойових дій, Олександрівський міський голова Луганської області. Я попросив його допомогти організувати робочу зустріч із народним депутатом України Анатолієм Дмитровичем Остапенком, головою підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів.
На той час я вже мав власний негативний досвід реалізації гарантованих державою ветеранських прав. Також мені були відомі численні проблеми, з якими стикалися мої бойові побратими. Я розумів, що частину цих проблем неможливо ефективно вирішити лише на рівні однієї установи чи територіальної громади. Необхідна була комунікація з представниками законодавчої влади, профільними фахівцями та органами державної влади. Завдяки сприянню Миколи Грекова така зустріч відбулася.
Під час знайомства з Анатолієм Остапенком ми обговорили проблеми ветеранів і погодили можливість подальшої робочої комунікації. Для мене це стало важливим кроком: з'явилася можливість не лише повідомляти про порушення прав, а й залучати до їх вирішення представників різних рівнів влади.
Наша співпраця досить швидко перейшла від обговорень до конкретних дій. Одним із показових випадків стало звернення щодо ветерана Баштанської територіальної громади, якому, на наше переконання, неправильно встановили III групу інвалідності, що не відповідала його фактичному стану здоров'я. Про цю проблему я повідомив Миколу Грекова. Упродовж приблизно десяти днів після отримання інформації, за сприяння народного депутата Анатолія Остапенка, до Баштанки прибув його помічник Станіслав Валерійович Стойков. Відбулася робоча зустріч із керівництвом лікарні, під час якої було порушено питання належного розгляду ситуації ветерана. Згодом групу інвалідності було переглянуто та встановлено II групу, яка відповідала його фактичному стану здоров'я.
Я сприйняв цей випадок як важливий практичний результат спільної роботи. Він продемонстрував, що взаємодія фахівця із супроводу ветеранів, представників місцевих установ, громадських партнерів і народного депутата може сприяти вирішенню складних питань. Водночас цей випадок змусив мене замислитися над іншим: чому для вирішення питання, яке має розглядатися у встановленому законом порядку, ветерану іноді потрібне додаткове втручання представників різних установ? Чому людина, яка вже пройшла війну, поранення чи полон, повинна витрачати стільки сил на реалізацію своїх законних прав? І головне — як створити механізм, за якого подібні питання вирішуватимуться системно, своєчасно та без зайвих перешкод?
Наступним важливим етапом стала робоча нарада в Миколаївській обласній військовій адміністрації 22 вересня 2025 року. На моє прохання Анатолій Остапенко разом із Миколою Грековим прибули до Миколаєва. Анатолій Остапенко як голова профільного підкомітету Верховної Ради України провів виїзну робочу нараду, присвячену питанням захисту прав ветеранів та вдосконалення механізмів їх підтримки. Під час цієї роботи я представив своє бачення необхідності створення пілотного механізму міжсекторальної взаємодії на рівні Баштанської територіальної громади.
Моя ідея полягала в тому, щоб об'єднати можливості органів місцевого самоврядування, державних установ, фахівців із супроводу ветеранів, громадських організацій, науковців, юристів, підприємців і представників законодавчої влади. Наприкінці наради, за результатами обговорення, було погоджено підтримати мою ініціативу щодо запуску такого пілотного проєкту в Баштанській громаді. Саме цей період я вважаю одним із визначальних етапів народження майбутньої «Баштанської моделі».
Після отриманої підтримки розпочався тривалий і непростий період практичного просування ініціативи. Я звертався до Баштанської міської ради з пропозиціями щодо співпраці, порушував питання належного інформування ветеранів про доступні послуги та діяльність фахівця із супроводу ветеранів. Однак не всі мої пропозиції знаходили підтримку. Я отримував письмову відмову в співпраці, стикався з відсутністю належної комунікації та труднощами у просуванні запропонованих механізмів.
Для мене це було особливо непросто, адже йшлося не про особисті амбіції чи посади, а про можливість створити систему, яка реально допомагатиме ветеранам і членам їхніх родин. Попри труднощі, я продовжував професійну діяльність, супроводжував конкретні звернення, працював над захистом прав ветеранів, аналізував недоліки взаємодії між установами та шукав партнерів. Саме практична робота переконувала мене, що майбутня модель повинна охоплювати не лише соціальний захист, а й медицину, юридичну допомогу, житлові питання, працевлаштування, підприємництво та економічний розвиток громади.
Згодом міський голова Олександр Анатолійович Береговий особисто звернувся до мене з пропозицією налагодити співпрацю. Я сприйняв це як можливість перейти від тривалого обговорення проблем до практичного впровадження запропонованих рішень. У відповідь я підготував письмову пропозицію та розпочав формування професійної команди для реалізації пілотного проєкту.
Я добре усвідомлював, що реалізувати такий масштабний проєкт самостійно неможливо. Для цього необхідні фахівці з юридичним, науковим, управлінським, військовим та економічним досвідом. На той час я вже очолював Первинну організацію Баштанської територіальної громади Всеукраїнської профспілки Захисників України, спортсменів та працівників сфер. За рекомендацією заступника голови профспілки Юрія Анатолійовича Думанського я налагодив співпрацю з Віталієм Пилиповичем Криворучком — директором та засновником ТОВ «Юридична компанія „Криворучко і партнери — Юридичний батальйон“».
Я високо оцінюю його професійний юридичний досвід і запропонував долучитися до спільного опрацювання нашої ініціативи. У результаті Віталій Пилипович став юридичним партнером і співавтором пілотного проєкту. Разом ми працювали над формуванням його концепції, визначенням основних завдань, напрямів діяльності та організаційно-правових механізмів реалізації.
За моїм особистим проханням до співпраці як незалежний експерт долучився Василь Миколайович Стратонов — доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, професор кафедри національного, міжнародного права та правоохоронної діяльності Херсонського державного університету.
До професійної команди також долучилися представники керівництва Всеукраїнської профспілки:
- Юрій Анатолійович Думанський — заступник голови профспілки, генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України;
- Євген Деонізійович Скулиш — заступник голови профспілки, генерал-майор запасу, доктор юридичних наук, професор, колишній ректор Національної академії Служби безпеки України;
- Рахім Кудрат Огли Бабаєв — заступник голови профспілки, ветеран російсько-української війни, керівник громадської організації «Центр ветеранських бізнес-ініціатив», директор ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».
Важливими партнерами залишалися народний депутат України Анатолій Остапенко, його помічник Станіслав Стойков та мій бойовий побратим Микола Греков. Таким чином, мені вдалося об'єднати команду людей, які мають різні професійні компетенції, але спільне розуміння необхідності підтримки ветеранів та їхніх родин. Я погодив із ними подальшу співпрацю та представив цю команду Баштанській міській раді з конкретною пропозицією — спільно реалізувати пілотний проєкт.
Для мене було принципово важливо, щоб міська рада стала повноцінним інституційним партнером, а не лише формальним учасником зустрічей. Важливим результатом проведеної підготовчої роботи стало оформлення Меморандуму про співпрацю та партнерство між Баштанською міською радою та Первинною організацією Баштанської територіальної громади Всеукраїнської профспілки Захисників України, спортсменів та працівників сфер. Меморандум створив основу для подальшої спільної роботи над пілотним проєктом «Баштанська модель міжсекторальної взаємодії з реалізації державної ветеранської політики та економічного розвитку територіальної громади». Я розглядав його не як завершення тривалої підготовчої роботи, а як початок практичного етапу реалізації проєкту.
Для презентації та обговорення подальшої реалізації Баштанської моделі я організував робочу онлайн-зустріч за участю керівництва Баштанської міської ради, представників Всеукраїнської профспілки, народного депутата України, науковців, юридичних партнерів, ветеранів і представників інших установ. Я виступив ініціатором та модератором зустрічі. Організаційний і документальний супровід забезпечувала Олена Володимирівна Павлова — заступник голови нашої Первинної організації, приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу, яка виконувала функції секретаря зустрічі. До обговорення долучилися Анатолій Остапенко, Станіслав Стойков, Микола Греков, Василь Стратонов, Віталій Криворучко, Юрій Думанський, Євген Скулиш, Рахім Бабаєв, Віктор Мамчур та представники Баштанської міської ради на чолі з міським головою Олександром Береговим.
Ми обговорили напрями подальшої співпраці, серед яких — захист соціальних і житлових прав ветеранів, медичне забезпечення, юридичний супровід, розвиток ветеранського підприємництва, залучення інвестицій та міжнародних партнерів. Окреме місце в нашій концепції займає створення системи накопичення й аналізу позитивно вирішених знеособлених правових кейсів. На моє переконання, такий досвід повинен використовуватися не лише для допомоги конкретним людям, а й для вдосконалення адміністративної практики та підготовки пропозицій щодо змін до законодавства України.
Одразу після завершення онлайн-зустрічі 3 листопада Віталій Криворучко розпочав практичне опрацювання питання створення майбутнього міжсекторального робочого органу. За сприяння Олександра Валентиновича Зюзька він зв'язався з начальницею юридичного відділу Баштанської міської ради Оксаною Віталіївною Виноградовою. Під час цієї комунікації виникло непорозуміння щодо того, хто має готувати організаційно-правові документи та яким чином повинна здійснюватися взаємодія юридичних фахівців. Після цього Віталій Пилипович виклав на робочій сторінці проєкту своє бачення подальшої співпраці, запропонувавши назву: «Міжсекторальна консультативно-експертна рада з реалізації пілотного проєкту „Баштанська модель“ при Баштанській міській раді». Він також наголосив на необхідності належного юридичного оформлення майбутнього органу, визначення його правового статусу, завдань, повноважень та порядку діяльності.
4 листопада о 15:30 за запрошенням Олександра Зюзька відбулася окрема робоча зустріч за моєї участі, участі Олени Павлової та представників міської ради. Під час обговорення представники міської ради повідомили, що не мають достатньої визначеності щодо необхідного пакета документів, і запропонували, щоб його підготував Юридичний батальйон для подальшого розгляду та погодження. Після цього Віталій Криворучко відразу приступив до підготовки відповідних проєктів документів.
Для мене ця ситуація стала першим практичним прикладом організаційних труднощів, які можуть виникати під час міжсекторальної співпраці. Водночас вона продемонструвала, що такі труднощі можна долати шляхом переговорів, визначення відповідальних сторін та залучення необхідних професійних компетенцій.
Наступним питанням стало висвітлення першої робочої зустрічі в інформаційних матеріалах Баштанської міської ради та місцевих медіа. Я з вдячністю сприйняв сам факт оприлюднення інформації про початок реалізації пілотного проєкту. Однак звернув увагу, що в повідомленнях не було належним чином відображено історію виникнення ініціативи, роль авторів концепції, організаторів зустрічі та запрошених партнерів.
Для мене це принципове питання. За кожною ініціативою стоять люди, їхня праця, досвід, професійні зв'язки, час і відповідальність. Я переконаний, що об'єктивне висвітлення спільної роботи повинно відображати внесок усіх її учасників — незалежно від посади, статусу чи належності до певної установи. 5 листопада я звернув увагу представника міської ради Олександра Зюзька на ці обставини. Він повідомив, що передав мої зауваження начальниці відповідального за комунікації відділу Любові Григорівні Ковальовій та Баштанському міському голові. Я подякував йому за сприяння. Не вважаю, що подібні питання повинні переростати в особисті конфлікти. Водночас переконаний, що повага до авторства, партнерства та фактичного внеску кожного учасника є необхідною умовою довіри.
Що для мене означає «Баштанська модель»
Коли я згадую свій шлях від військовослужбовця до фахівця із супроводу ветеранів та ініціатора пілотного проєкту, то розумію: усі ці етапи пов'язані між собою.
- Війна навчила мене відповідальності за побратимів.
- Полон і пережиті катування дали особисте розуміння того, наскільки важливими є людська гідність, справедливість та захист прав людини.
- Професійна діяльність фахівця із супроводу ветеранів показала, з якими реальними труднощами стикаються Захисники та Захисниці України після повернення до цивільного життя.
- Юридичний досвід допоміг побачити не лише окремі порушення, а й системні причини їх виникнення.
- А співпраця з бойовими побратимами, народним депутатом, науковцями, юристами, профспілковими діячами та представниками місцевого самоврядування переконала мене, що складні проблеми можна вирішувати спільними зусиллями.
Саме тому я запропонував створити Баштанську модель. Для мене це не просто назва проєкту, не чергова робоча група і не формальний документ. Це спроба створити дієвий механізм, за якого людина не залишатиметься сам на сам із проблемою, а відповідальні установи, фахівці та партнери працюватимуть узгоджено заради її вирішення.
Я хочу, щоб ветеран, який повернувся з війни, не був змушений знову і знову доводити своє право на повагу, медичну допомогу, соціальний захист чи житло. Щоб родина загиблого Захисника не залишалася наодинці з бюрократичними перешкодами. Щоб ветеран, який прагне започаткувати власну справу, мав реальну можливість отримати підтримку. Щоб успішно вирішені правові кейси ставали джерелом знань і допомагали іншим людям. Щоб органи місцевого самоврядування отримували не лише критику за недоліки, а й професійні пропозиції, партнерську підтримку та практичні механізми вдосконалення своєї роботи. І щоб досвід однієї громади згодом міг бути корисним для інших територіальних громад України.
Я не припинив захищати Україну після звільнення з військової служби. Змінилися обставини, завдання та інструменти моєї роботи. Колись я захищав Батьківщину як військовослужбовець Збройних Сил України. Сьогодні продовжую цю справу як ветеран, юрист, фахівець із супроводу ветеранів, громадський діяч та ініціатор пілотного проєкту «Баштанська модель».
Я вдячний своїм бойовим побратимам, які довірили мені свої проблеми й підтримали моє прагнення допомагати іншим. Вдячний Миколі Грекову, Анатолію Остапенку, Станіславу Стойкову, Юрію Думанському, Віталію Криворучку, Василю Стратонову, Євгену Скулишу, Рахіму Бабаєву, Олені Павловій та всім, хто долучився до цієї роботи. Окремо ціную готовність представників Баштанської міської ради до співпраці та сподіваюся, що спільними зусиллями нам вдасться перейти від обговорення проблем до сталих практичних результатів.
Попереду ще багато роботи. Я розумію, що будуть нові труднощі, непорозуміння та необхідність відстоювати запропоновані рішення. Але мій життєвий досвід навчив мене не відступати перед перешкодами. Мій шлях від Захисника Батьківщини до фахівця із супроводу ветеранів та ініціатора Баштанської моделі — це продовження служіння Україні, її людям і тим, хто віддав за неї своє здоров'я, свободу, а нерідко й життя.
І якщо завдяки нашій спільній роботі хоча б одному ветерану не доведеться проходити той складний шлях боротьби за свої права, який довелося пройти багатьом із нас, — це вже буде важливим результатом. Але моя мета значно ширша: я хочу, щоб допомога ветеранам залежала не від особистих знайомств чи випадкового втручання небайдужих людей, а від зрозумілої, справедливої та дієвої системи, яка працює для кожного. Саме заради цього ми створюємо «Баштанську модель».
Мирошник Юрій Олексійович
Ветеран російсько-української війни, учасник бойових дій, особа з інвалідністю внаслідок війни.
Фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.
Голова Первинної організації Баштанської територіальної громади Всеукраїнської профспілки Захисників України, спортсменів та працівників сфер.
Ініціатор та координатор пілотного проєкту «Баштанська модель міжсекторальної взаємодії з реалізації державної ветеранської політики та економічного розвитку територіальної громади».
5 листопада 2026 року
Залишити коментар