29 серпня Україна в черговий раз вшановувала День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Наші захисники і захисниці гинуть на війні росії проти України, яка триває з 2014 року, вони віддають кожен день найцінніше, що є в людини – своє життя за нашу країну.
Війна росії проти України стала відвертою спробою російського злочинного режиму відновити імперський антилюдяний «совок» на території незалежної України. Саме нехтування цінністю Людини є характерною ознакою "совка" і сучасної росії, де задля вирішення стратегічних завдань Кремля готові знищувати, як «гарматне м'ясо», десятки тисяч своїх військових, і цілі народи. Тому український народ захищає себе і свою державність не тільки від спроб росії відновити свою «імперію», ми воюємо, перш за все, за своєї існування, як народу, зі своєю системою людських цінностей, за наше майбутнє, як правової гуманістичної країни.
Захищати Україну - це честь і звитяга, але й Україна, як держава, має робити все можливе під час війни, щоб наші захисники жили і боролися за Україну, а не марно вмирали внаслідок недбалого ставлення командування до своїх обов’язків.
Як правозахисниця, я досить довго вагалася, чи варто піднімати незручні питання військової служби під час війни, адже війна відбувається і на інформаційному фронті. Тільки коли я побачила, що проблема має системний характер і завдає непоправної шкоди, я вирішила підняти ці питання у публічній площині.
До мене, як до правозахисниці, звертаються військовослужбовці, права яких були грубо порушені, саме тому, що досі система командування має багато «совкових» і нелюдських ознак. Зокрема, військову службу досі намагаються використовувати, як засіб покарання, як для тих, кого примусово мобілізують, так і для добровольців. Однією із системних проблем є порушення порядку мобілізації, коли документи оформлюють через декілька місяців з моменту фактичного залучення добровольця до військових дій, коли фальшують дати наказів, присяги. Коли добровольці воюють у складі ЗСУ без оформлених контрактів і взагалі не підписували жодних документів. Коли добровольці без досвіду військової служби не проходять належне військове навчання, а направляються для виконання бойових завдань. Особливо багато скарг і звернень з приводу того, що добровольців, які йшли до підрозділів територіальної оборони, в порушення вимог закону переміщували для виконання бойових завдань на «першу лінію» без відповідної підготовки і наявності об’єктивної можливості виконувати такі бойові завдання. Дуже багато скарг на ненадання вчасно медичної допомоги тим, хто має загострення хронічних хвороб, багато «цікавинок» розповідають і про роботу військово-лікарняних комісій …
Дійсно, багато, що залежить від безпосереднього командира та наявності у нього гідних людських якостей, але головна проблема – це типове для «совка» явище, попри всі порушення та недолугість безпосереднього командування, зробити головними винуватцями рядових бійців. Особливо боляче чути історії про тих, хто пішов добровольцями захищати, а врешті-решт, стали «цапами-відбувайлами», проти яких відкриті кримінальні провадження і яким загрожують чималі строки позбавлення волі за непокору чи самовільне залишення військової частини.
При цьому більшість бійців не знають своїх прав і не знають, яким чином треба реагувати на порушення своїх прав з боку командування, не знають, навіть, як рапорт написати чи скаргу. А ті, хто знає свої права і намагається їх відстоювати, стають «незручними» для командування та опиняються під шаленим тиском.
Сьогодні я хочу зупинитися на конкретній ситуації, що відбувається зараз і зачіпає права та законні інтереси саме бійців територіальної оборони, які мають спеціальний правовий статус порівняно зі звичайними військовослужбовцями. Цей приклад, на жаль, є типовим.
Нещодавно, журналісти ознайомили громадськість з ситуацією бійця Сил ТрО ЗСУ в/ч А7123 71-го окремого батальйону територіальної оборони, 101-шої окремої бригади територіальної оборони Михайла Байгуша та його побратимів, яким пред’явлено підозри за невиконання наказу за ч.4 ст. 402 КК України. Досі Михайло Байгуш перебуває під вартою, оскільки судді відмовилися обрати для нього запобіжний захід у вигляді особистої поруки громадських діячів та правозахисної організації.
Ознайомитися з цією історію можна за посиланням:
У чому ж, наразі, порушення прав таких, як Михайло Байгуш, які пішли добровільно воювати до територіальної оборони, а потім стали несподівано підозрюваними та обвинуваченими у скоєнні військових злочинів?
З правової точки зору, статус бійця територіальної оборони має свої особливості порівняно зі статусом звичайного військовослужбовця.
У Законі України «Про оборону України» ст.18 вказано, що територіальна оборона України організовується та здійснюється відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» з урахуванням особливостей, визначених законодавством про оборону, мобілізацію та правовий режим воєнного стану. Відповідно до ст.1 ч.15 Закону України «Про основи національного спротиву»(№2024-ІХ від 27.01.2022) сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи національного спротиву» (№2024-ІХ від 27.01.2022) з метою нарощування сил і засобів для стабілізації обстановки, а також у випадку визначення відповідної зони територіальної оборони районом ведення воєнних (бойових) дій військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчі формування територіальних громад за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами своєї зони територіальної оборони.
Як згодом з’ясувалося, такого наказу про переміщення взагалі не було, але Михайла разом з побратимами все одно перемістили до Донецької області. Відсутність такого наказу Головнокомандувача підтверджується відповіддю Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що була надана на колективне звернення правозахисників.
При цьому Михайло та його побратими не мали жодного військового досвіду, їх документи були оформлені значно пізніше їх реального початку служби, були й інші порушення порядку мобілізації та навчання бійців. Вже під час перебування в Донецькій області безпосередній командир віддав усний наказ про переміщення підрозділу, де служив Михайло, на першу лінію фронту. Цей наказ явно суперечив ЗУ «Про основи національного спротиву» №2024-ІХ від 27.01.2022 (в редакції до 12.06.2022р.), де ст.20 ч.1 говорить: «виконання завдань територіальної оборони здійснюється поза районами ведення воєнних (бойових) дій». Саме тому Михайло з іншими побратимами відмовився його виконувати, як злочинний.
Оскільки командування їх покинуло, то рапорт Михайло спрямував начальнику штабу, першому заступнику командира 71 батальйону територіальної оборони, полковнику Коноваліку А.В., через особистий вайбер.
Чи мали реальну можливість хлопці без військового досвіду ефективно виконувати бойові завдання на першій лінії? Закон чітко говорить, що бійці територіальної оборони не мають виконувати завдання в районі ведення бойових дій. Тоді ЧОМУ та яких підставах безпосередній командир надав такий наказ? Відповіді на ці питання має знайти слідчий Державного бюро розслідувань. Принаймні, це його прямий обов’язок.
До речі, після вступу у силу нової редакції ст. 20 ЗУ «Про основи національного спротиву» без наказу Головнокомандувача також не можна залучати бійців територіальної оборони до виконання таких бойових завдань. Такі норми закони були створені, щоб захистити бійців, які не мають достатнього досвіду та навичок, від марного винищення в умовах бойових дій. Але на практиці цими нормами постійно нехтує командування на місцях, намагаючись ще й перекласти провину на самих же бійців.
За таких обставин бійці мали право не виконувати незаконний наказ, або виконати його виключно ДОБРОВІЛЬНО, тобто, без жодних правових наслідків невиконання такого наказу.
Чому ж командування не турбується про боєздатність підрозділів на першій ліній та видає накази, які призвели б лише до марної загибелі великої кількості неготових до боїв хлопців, як «гарматного м’яса»? Чому досі практика «совка» - нехтування життям бійців і нормами закону з боку командування у нас досі популярна?
Далі, гірше. Замість того, щоб покарати командирів, які допустили видання таких наказів, що є незаконними і створювали загрозу для забезпечення оборони на певній ділянці фронту, «цапами-відбувалами» у цій ситуації призначали рядових бійців, таких як Михайло Байгуш. Що це, намагання приховати недолуге керівництво чи це ознаки державної зради з боку командирів? Адже самий кращий спосіб позбавити добровольців мотивації захищати країну – це несправедливість з боку командування і переслідування з боку держави.
Вважаю, що є очевидні ознаки того, що у даному випадку злочин скоєний саме командирами, які надали наказ бійцям територіальної оборони йти на першу лінію. Вони не могли не розуміти наслідків таких наказів та те, що вони суперечать закону. Вони не могли не усвідомлювати, що такі накази призведуть до масового знищення особового складу і це завдасть значної шкоди Україні. Що стало мотивом таких дій: просте намагання «вислужитися» чи дещо інше? Тож, є всі необхідні підстави для перевірки дій таких командирів 71 батальйону територіальної оборони на причетність до скоєння військових злочинів за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України – перевищення службовими особами владних повноважень шляхом видачі незаконного наказу.
Всі викладені вище обставини є публічним повідомленням про злочин, що був скоєний командуванням в/ч А7123 71-го окремого батальйону територіальної оборони, 101-шої окремої бригади територіальної оборони. Додатково письмова заява з цього питання також подана до органів Державного бюро розслідувань.
Сподіваюсь, що ця ситуація стане показовою для військового командування. Ця ситуація має стати показовою також і для ДБР, і для прокуратури, які на сьогодні масово відкривають кримінальні провадження за заявами командування та «не бачать» незаконних наказів і намагань командування перевести свою провину на рядових бійців.
Наша команда правозахисників працює на захист простих захисників України. Ми будемо інформувати громадських про те, що відбувається, і надалі за цією справою.
Україна переможе! Слава Україні!
Залишити коментар