Член Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій народився у напівукраїномовному селі Банкіне Білгородської області, поблизу адміністративного кордону РРФСР і УРСР. У п'ятирічному віці переїхав з родиною до Первомайська Ворошиловградської (нині — Луганської) області. Навчався в СШ № 2 та Стахановському гірничому технікумі. З 15-ти років, до служби в армії, працював у шахті. Після служби в Казахстані на озері Балхаш, 14 років працював на шахті імені Менжинського — прохідником, гірничим майстром.
З успіхами в літературі перейшов на письменницьку та літературну діяльність. У 90-ті працюв головним редактором первомайської газети «Шахтёрский край». З середини 2000-х працював переважно в Луганську.
Спроби писати твори розпочав ще у шкільні роки. Вперше земляки побачили твори Тютюнника у газетних публікаціях, а з 1980-х років почали виходити і книги його авторства. Пише Микола Григорович і українською і російською мовами, як прозу, так і поезію.
У 1982 році вийшла перша книжка оповідань «Біля річки Лугані», у 1987 році — «Случай на Северной». Після виходу другої відразу був прийнятий до Спілки письменників СРСР. У 1988 році його приймають до Союзу письменників України. Створив та очолив первомайсько-попаснянське літературне товариство ім. Горбатова.
Визнання отримує історична поема у віршах «Маруся Богуславка», яку було видано у 2006-му році. За неї Тютюнник став лауреатом премій ім. Миколи Гоголя та у 2009 році лауреатом премії «Берег надії» імені Василя Симоненка. 2013 року стає лауреатом міжнародної премії з поезії ім. Миколи Рубцова «Звезда полей».
Прикро, але нинішня луганська влада просто забула про тих, хто є справжньою гордістю і окрасою шахтарського краю.Чого б найпростіше – видати за державний кошт твори нинішніх ВПО, допомогти їм матеріально. Але ні! У владних кабінетах навіть не цікаво, як живе і виживає гордість і окраса літератури Луганщини і всієї України.
Як завжди, якщо ми ВПО не потрібні державі, ми самі подбаємо про себе.
У Миколи Григоровича Тютюника готова до друку нова книжка його творів. Щоб видати її потрібні не такі вже й великі кошти – 10000 грн. Звертаюсь перш за все до луганських підприємців до «Луганського земляцтва» з пропозицією допомогти новій книжці побачити світ. Але сподіваюсь, що пропозицію підтримають й шанувальники літературі серед підприємців і з інших куточків України.
Разом ми можемо все!
Залишити коментар