Психологічний стан ветеранів-ВПО та внутрішньо переміщених осіб, які пережили ПТСР під час війни.
Повномасштабна війна в Україні стала не лише випробуванням для армії та громадянського населення, а й створила новий пласт соціальної вразливості — ветеранів, які одночасно стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО). До них приєднуються і цивільні ВПЗ, які пережили гострі травматичні події, включаючи бомбардування, окупацію, втрату близьких, полону чи інші форми насильства. Обидві групи часто стикаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) — хворобою, яка руйнує не тіло, а внутрішню цілісність особистості.
ПТСР у ветеранів-ВПО та цивільних ВПО часто носить складний, накопичувальний характер. Це не просто спогади - це реальність, яка не пішла, вона живе в людині, змінює її сприйняття, реакцію, мислення. У ветеранів це може бути пов'язане з бойовими діями, загибеллю побратимів, вуличними боями, перебуванням в оточенні. У цивільних — із руйнуванням будинку, тривалим укриттям під обстрілами, тортурами, насильством, втратою рідних.
В обох випадках психіка часто змушена “заморожувати” емоції, щоби просто вижити. Це призводить до того, що після закінчення гострого періоду травма "розморожується", повертаючись у формі тривожних снів, панічних атак, емоційного оніміння, дратівливості, соціальної ізоляції та відчуження.
Ветерани, які стали ВПО, часто почуваються відокремленими від “своїх” та “чужих” одночасно. Вони втратили будинок, як і звичайні громадяни, але при цьому несуть на собі військовий досвід, який часто унеможливлює просте “повернення до нормального життя”. Особливо важко тим, хто не має підтримки сім'ї, хто живе в умовах тимчасового проживання і не має постійного джерела доходу. Це створює додатковий стрес, не даючи змоги впоратися з основним – внутрішньою травмою.
Сьогодні психологічна допомога для ветеранів та ВПО в Україні існує, але залишається фрагментарною та не завжди доступною. Особливо у маленьких населених пунктах, де немає фахівців, навчених працювати із травмою. Психологічне відновлення ветеранів і ВПО — це питання гуманності, а й стійкості суспільства. Травмовані люди, які залишилися без допомоги, можуть стати жертвами депресії, залежностей, агресії чи навіть злочинності. З іншого боку, вилікувана людина — джерело сили, зрілості, стійкості. Це майбутній лідер, наставник, захисник світу.
Психологічне становище ветеранів-ВПО і ВПО, які пережили ПТСР, - це відображення глибини національної травми, завданої війною. Це не просто індивідуальний біль — це колективна рана, яку важливо визнати, зрозуміти та лікувати. Україна сьогодні не може дозволити собі втратити тих, хто вже одного разу вистояв. Тепер завдання суспільства — допомогти їм вижити всередині себе і набути світу заново.
Залишити коментар