«Я запросив вас, панове, щоб повідомити вам неприємну звістку: у нашому селі хочуть провести рейдерський захват землі». Григорівський фермер Олександр Скічко зібрав сходку працівників ПАФу, які підписали заяву про позачергові вибори в селі, та під загрозою звільнення наказав своїм робітникам бути «тихіше води, нижче трави», бо інакше, розмовляти він з ними буде по-іншому. Та забув повідомити вельмишановний фермер, що рейдерський захват земель селян, вже впродовж довгих років, здійснює він сам. При цьому, ні живі, ні мертві не можуть стати у нього на шляху.
На пропозицію одного з працівників провести збори всього села з метою обговорення існуючих проблем та сумнівної діяльності голови Ганнівської громади Віталія Колісника та депутатів, пан Олександр байдуже відповів запитанням на запитання: «А навіщо мені всі інші?». А й справді, навіщо, коли фермеру потрібна лише земля селян, і чим менше «незручних» питань ставлять люди, тим краще та спокійніше спиться фермеру, тим заможнішим він стає. От тільки цікаво, як буде виживати та збагачуватись пан Скічко, коли звільнить всіх йому «неугодних»? Чи робота у ПАФі є настільки перспективною, що люди з міста будуть кожного дня до нього приїздити? Чи може сам пан засукавши рукави самотужки на поле працювати піде? А як люди землю свою почнуть забирати та у достатку жити? Як так, хіба може бути в громаді ще хтось заможний, окрім самого пана?
Тож, поки сільська «еліта» шукає нові способи залякування та цькування селян, ми продовжуємо журналістське розслідування в рамках подорожі селами, і куди сьогодні воно нас привело, дивіться далі.
Повернемося до радянських часів, коли починав формуватись ПАФ ім. Ульянова, як, власне кажучи, з колгоспу утворилась приватна агрофірма. Тоді, ще керівник колгоспу, батько того самого Олександра Скічко, Михайло Скічко, запропонував громаді перетворити радянську ланку на приватний сектор, який, в подальшому, став запорукою безбідного існування всієї його родини і, тепер, тим паче, може забезпечити заможне й безтурботне життя не одному поколінню Скічко. Та й досі, не всі селяни, нажаль, можуть усвідомити, що колгоспу як такого не існує вже понад двадцять років, і працюють люди увесь цей час не на благо колгоспу, а на пана, забезпечуючи його землею та непосильною працею, й за рахунок яких він, власне кажучи, і живе, ні в чому собі не відмовляючи.
Успадкувавши землю від батька, пан Олександр пішов далі. Він почав міняти, так би мовити, шило на мило, віддаючи пайщику 1 сотку землі – забирав 6 та 7 гектар. Це є прихованою схемою купівлі-продажу землі, яка заборонена законом.
Як у випадку з Миколою Пушкарьовим.
Просто скупити паї Олександру Скічко виявилося замало. Тож, почав він збирати землі «мертвих душ». Наприклад, 6,5 гектар Федіра Мушина, який помер у 2006 році. До 2010 року ця земля була безхозна та Григорівська сільська рада вирішила визнати земельну ділянку Федіра Мушина, яка знаходиться на території сільради, відумерлою, направивши відповідний лист до Новоукраїнської прокуратури, яка ініціювала судове провадження за справою № 2-о-112/11, розглянувши яку у відкритому судовому засіданні Новоукраїнський районний суд встановив, що відповідно до довідки, виданої виконкомом Григорівської сільської ради про те, що громадянин Федір Мушин, 1929 р.н., до дня смерті проживав сам, та вирішив визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті Федіра, передавши її у власність Григорівській територіальній громаді в особі Григорівської сільської ради.
Але, у 2016 році, за допомогою депутата Ганнівської сільської ради Анатолія Несина, який свідчив всупереч судовому рішенню про те, що Мушин проживав не один, що на той час суперечило не лише рішенню суду, а й запису в господарській книзі, та завдяки виданій ним фіктивній довідці про те, що Федір проживав не один, ця земля якимось чином перейшла в приватну власність Олександра Скічка.
Це не поодинокий випадок набуття права приватної власності паном Скічко на відумерлі земельні ділянки селян, та розслідування даних випадків належать до компетенції правоохоронних органів. Признавши нікчемність усіх цих угод, у громаді з’явиться земля і для атошників, і для селян, які мають бажання її обробляти.
На цьому наше журналістське розслідування не завершується, бо фермер Олександр Скічко має ще багато чого розповісти не тільки мешканцям Ганнівської громади, а й правоохоронним органам, у чому ми йому залюбки допоможемо.
Залишити коментар