Сьогодні, в рамках проекту «Подорож селами Кіровоградщини», ми знову ж таки, повертаємось до села Шишкине, що входить до складу Ганнівської об’єднаної територіальної громади. Село, на розвитку якого славнозвісний голова сільської ради Віталій Колісник, ще беручи його до складу свого багатообіцяючого «грошового» проекту, поставив беззаперечну жирну крапку. Не бажаючи перейматися проблемами «бідного» за його словами села, на спільній його з фермерами Ганнівки та Григорівки «золотовалютній» земельній карті, він поставив хрестик на Шишкине як на неприбутковому і невигідному для нього у грошовому еквіваленті селі. І, нажаль, у цього, цілеспрямовано пливучого по головах селян загребущого танкера, немає стоп-крану, тому він вже давно перетнув і продовжує перетинати всі дозволені й заборонені межі та кордони.
Чи знайоме голові сільради Коліснику хоч якесь почуття гідності та поваги до громади, інтереси якої він повинен, але відверто не бажає представляти? Чи є грані його жадібності до чужого добра, яке по праву належить людям? Чи має він право залишати на призволяще селян як непотрібних і невигідних? Паплюжити їх рідне село і відмивати на ньому гроші? Чим більше ми відвідуємо Шишкине, тим дужче впевнюємось у тому, що село, як таке, голові не тільки не потрібне, а і є своєрідною перепоною на шляху до «світлого» майбутнього самого Колісника та його «ненаситної» компанії.
Тож, вкладатися в його розвиток голова не збирається, а якщо і виникають у нього такі думки, то усі вони зводяться до однієї єдиної корисливої мети – нажитися на громаді, і плював він на них та їхні негаразди.
Так от, щодо негараздів.
Як виявилося, на території Шишкине розташована свиноферма, власником якої є місцевий фермер Жученко. Вирішив «земельний діяч» не морочитись і нічого кращого не придумав, як зробити діру в свинарнику, з якої вже тривалий час ллється лайно, забруднюючи навколишнє середовище села, землю та грунтові води.
Чи може на знав фермер, що
свіжий свинячий гній здатен викликати ерозію та деградацію грунту, отруюючи грунтові води та закислюючи грунти? Чи може не знало керівництво Ганнівської сільради, не знав шановний пан Колісник, що відходи ферми стануть такою ж бідою для природи та місцевих жителів, як і відходи багатьох промислових підприємств?
Навіть один раз відвідавши село можна зрозуміти, що на його території відбувається відкрите порушення встановлених екологічних норм та відверте нехтування нормами санітарними.
Ось так течуть відходи з свинарника
Мабуть, зайнятий був голова справами важливішими, і не взяв за потрібне вирішити цю життєво важливу проблему. Чи, може, був зайнятий він своїм новим п’ятимільйонним проектом?
До речі, щодо проекту. Вирішив Віталій Колісник витратити гроші громади на ремонт Будинку культури, про який мова йшла у наших попередніх матеріалах. Вірніше не на весь клуб, а на його кришу, уявіть собі, п’ять мільйонів гривень на кришу! Із золота мабуть буде. Та тут треба з’ясувати, чи вартий взагалі цей об’єкт таких шалених капіталовкладень. Будівля клубу, не кажучи про вбитий внутрішній стан, вздовж та впоперек пронизана наскрізними дірами. І голова сільради хоче вирішити цю проблему ремонтом даху за п’ять лимонів? А щілини ж самі по собі не «запломбуються», та навіть капітальний ремонт не стягне будівлю до купи і не забезпечить їй довготривале існування, про що й казати. І, взагалі, чи не замислювався пан голова над тим, що за таку кругленьку суму грошей можна не лише кришу відремонтувати, а й знести клуб, побудувавши на його місці новий з сучасним ремонтом та святковими фанфарами. Мабуть, навіть в думках його така ідея не промайнула, бо ж прикарманити кошти громади іншим чином не вийде, а на п’ять мільйонів як не спокуситись «чесному» та «добропорядному» голові сільради. Чи може він про майбутнє покоління дбає?
Та де там. Не для цього Колісник на посаду голови призначався. Взяти хоча б футбольне поле, на якому ще не так давно вирувало спортивне життя, та яке тепер заросло метровими хащами бур’яну і служить пасовищем для рогатої худоби.
А бажання займатись футболом у селян, як і у дорослих, так і у малих, є. Шкода тільки, що бажання громади не співпадають з бажаннями її голови з його чималими мільйонними можливостями.
Тож, голова, судячи з усього, обрав "курс на розвиток". Залишилось тільки з’ясувати, який саме валютний курс і хто, чи що, є ключовою фігурою цього розвитку.
Залишити коментар