Іноді у голові виникає цілий ряд питань, ніби безглуздих, але цікавих, коли так і кортить дізнатися відповідь. Чи колись ви замислювались, чому світлячки світяться. Як це відбувається?
Якщо є бажання дізнатися відповідь і ознайомитися з декількома фактами про світлячків, то редакція «По той бік діалогу» зібрала належну для цього інформацію.
Всього відомо про 2000 видів світлячків і кожен з них має здатність випромінювати фосфоресцирующе світло.
Найчастіше орган світіння цих комах – фотофор - розташовується на кінці черевця. Фотофор складається з 3-х шарів. Нижній шар, дзеркальний, здатний відбивати світло. Верхній – являє собою світлопрозору кутикулу. В середньому шарі знаходяться фотогенні клітини, що виробляють світло. Можна помітити, за своєю будовою фотофор нагадує звичайний ліхтарик.
Подібний вид світіння називається біолюмінісценція, яка виникає в результаті з'єднання внутрішньоклітинного кисню з кальцієм, молекулою аденозинтрифосфату (АТФ) і пігментом люциферином в присутності ферменту лоюціферази.
Світло, що випромінюється світлячками – холодне. На відміну від звичайної електричної лампи, де основна частина енергії переходить у беззмістовне тепло, а ККД становить 5% - 10%, світлячки переводять в світлове випромінювання 87% - 98% витраченої енергії.
Світіння цих комах відноситься до видимої жовто-зеленої частини спектру, що відповідає довжинам хвиль від 500 до 600 нм.
Багато видів світлячків в стані за своїм бажанням зменшувати і збільшувати інтенсивність світіння або випромінювати переривчасте світло. Коли нервова система комахи подає сигнал про «включення» світла, в фотофор починає інтенсивно надходити кисень, а для «виключення» досить припинити подачу.
У комах немає легень, а кисень передається за допомогою спеціальних трубочок – трахеол. Запас кисню знаходиться в мітохондріях. Для швидкого виділення необхідної кількості кисню, організм світлячка виробляє окис азоту, яка, вступаючи в мітохондрії, витісняє з них кисень.
Біолюмінісценція для світлячків є засобом міжстатевого спілкування. Комахи не тільки сигналізують про своє місцезнаходження, але і відрізняють свого партнера по особливій частоті мерехтіння.
Тропічні та північноамериканські види світлячків іноді виконують цілі хорові серенади для своїх партнерок, одночасно спалахуючи і згасаючи всією зграйкою. Зграйка самок відповідає їм такою самою світломузикою.
Ну що, тепер на одне нерозгадане питання менше.
Але, у будь-якому випадку, розгляд даного явища також піде на користь задля саморозвитку.
Залишити коментар