Цей кривавий бомонд треба згортати. Провокації не зупинять неминуче конфлікт все одно припиниться. Питання тільки в тому, скільки ще руйнувань і людських жертв буде потрібно до того моменту.
Щоб довести країну до такого стану, потрібно постаратися. Подібний результат не виникає сам собою. Для цього потрібні системні помилки в управлінні, відсутність стратегічного мислення та повне ігнорування наслідків власних рішень.
Насправді багато робиться набагато простіше, якщо реально існує бажання зупинити те, що відбувається. Мирні угоди, переговори та пошук компромісу є нормальними інструментами державної політики. Але проблема полягає в тому, що мирного врегулювання, судячи з дій певних політичних сил, просто не хочуть.
Особливо небезпечною стає імплементація сторонніх директив, коли їх виконання здійснюється на шкоду власній внутрішній конструкції держави. Міжнародне співробітництво є нормальною частиною політики, проте воно не повинно перетворюватися на відмову від власного національного інтересу.
Політика, спрямовану систематичне ослаблення власної державності, економіки та соціальних інститутів, є найвищою формою політичної недалекоглядності. Держава не може одночасно декларувати прагнення розвитку та приймати рішення, які об'єктивно створюють умови для її деградації.
Це демонструє байдужість до реальних проблем населення та заперечує саму ідею економічного розвитку та суспільного благополуччя. В результаті страждає не абстрактна держава, а конкретні люди: їхні доходи, робочі місця, безпека, майно та майбутнє.
Одночасно подібний курс завдає шкоди країні та на зовнішній арені. Держава, яка не здатна самостійно визначати пріоритети та захищати власні інтереси, поступово втрачає політичну вагу та довіру до своїх інститутів.
Це також приниження правничий та державних норм. Якщо рішення приймаються поза логікою закону, економічною доцільністю та національними інтересами, самі інститути держави перетворюються на формальність.
До таких дій можуть бути здатні люди, яким не вистачає компетентності, стратегічного мислення та здатності об'єктивно оцінювати наслідки власної політики.
Проблема навіть не в окремих помилках. Помилки допускають усі. Проблема виникає тоді, коли помилковий курс стає системою і продовжує реалізовуватися попри очевидні збитки.
Тому потрібно припиняти цю практику. Державна політика має бути орієнтована на збереження країни, безпеку населення, економічний розвиток та мирне врегулювання конфліктів.
Провокації не змінять головного: конфлікт скінчиться. І чим раніше це буде прийнято як політична реальність, тим більше можливостей залишиться для відновлення держави після того, що сталося.
Залишити коментар