Голі землекопи (Heterocephalus glaber) утворюють одні з найбільш організованих колоній тваринного світу. Ці структури складаються з працівників, самки-королеви, що розмножується і декількох самців. Про це пише vokrugsveta.ua.
Практично безволосі та незрячі гризуни живуть глибоко під землею на більшій частині Сомалі, в центральній Ефіопії, на півночі та сході Кенії, а також в Джібуті.
У кожній колонії - від 75 до 300 особин. Дорослі голі землекопи досягають 7-10 см в довжину і важать близько 35 г. Вони живуть до 30 років, харчуючись корінням, цибулинами і бульбами, які знаходять під землею.
До сих пір було мало що відомо про те, як спілкуються ці африканські гризуни. Автори нового дослідження встановили, що в кожній колонії голих землекопів використовується своя говірка. Це - різні набори звуків, які в різних випадках нагадують, наприклад, цвірінькання, писк, рохкання.
Голі землекопи не люблять чужинців, яких відрізняє інший говір
Говір групи передається у спадок, зазначив професор-нейробіолог Гері Левін з Центру молекулярної медицини Макса Дельбрюка (Німеччина). Разом з колегою Елісон Баркер професор встановив, що загальний гомін сприяє розвитку міцних зв'язків у групі.
Протягом двох років дослідники вели лабораторні спостереження за 166 гризунами, записавши 36 190 самих різних звуків. За допомогою комп'ютерної програми біологи диференціювали звуки за приналежністю до тієї чи іншої групи.
Вчені виявили прояви ксенофобії у голих землекопів. Як виявилося, представники однієї колонії легко визначають чужинців, до яких відчувають крайню ворожість як до носіїв іншого «діалекту».
За словами Гері Левіна, така поведінка, ймовірно, пов'язано з нестачею їжі на посушливих африканських просторах. При цьому професор зауважив, що всередині однієї групи гризуни проявляють більшу згуртованість. Вони злагоджено працюють. Кожен знає своє місце і свої завдання, які він повинен якісно виконати.
Схоже, що у людей і голих землекопів набагато більше спільного, ніж можна собі уявити, додав професор Левін.
Результати дослідження опублікував журнал Science.
Залишити коментар