Я все частіше зауважую, що серед розумних, зрілих політичних лідерів спостерігається постійне суперництво: чия країна розвивається швидше, де вищий рівень життя, у кого більше досягнень в економіці, соціальній сфері, науці чи технологіях. І це, як на мене, дуже позитивна тенденція.
Таке суперництво можна назвати здоровою конкуренцією, тому що в його основі не руйнація суперника, а прагнення до самовдосконалення. Лідери, які дбають про свою репутацію та майбутнє країни, починають діяти з подвоєною енергією, щоб не відставати, а бажано випереджати своїх колег. Вони шукають ефективні рішення, надихаються чужими успіхами та впроваджують найкращі практики у себе. Це підштовхує їх до інвестицій в освіту, медицину, інфраструктуру, інновації, що покращує життя громадян.
У такій моделі виграє не лише конкретний лідер чи держава, а й усе людство. Адже прогрес в одній країні може стати прикладом та стимулом для інших. Це як спортивні змагання — перемога одного мотивує інших тренуватися старанніше, але ніхто не бажає іншого травми чи поразки за всяку ціну. Головне - зростання та розвиток.
Здорова конкуренція серед політиків та держав — це потужний інструмент, який за правильного підходу веде до стабільності, процвітання та взаємної поваги між народами. І було б добре, якби такі амбіції керувалися не лише жагою до слави, а й щирим прагненням зробити краще для свого народу.
Залишити коментар