Вихід є завжди. Питання лише в тому, чи здатна людина або ціла система її розглянути. Уявіть кімнату, де речі розкидані безладно. Можна нескінченно рухатися наосліп, сподіваючись на випадок, що потрібний предмет сам потрапить під руку. Але це не шлях вирішення – це хаотичні спроби, які рідко призводять до успіху. Щоб зібрати правильний порядок, потрібно не намацувати, а бачити.
Так і у ситуації з Європою. Сьогодні зрозуміло, що виходи з кризи існують, але вони не лежать на поверхні. Необхідний погляд абстрактний і водночас глибокий, уміння зібрати розрізнені деталі на єдину картину. Для цього потрібне чисте бачення, не затуманене ілюзіями, упередженістю чи амбіціями. Бачення, яке здатне показати об'єктивний стан справ.
Проблема в тому, що Європа цього бачення не має — не тому, що не вистачає знань чи розуміння процесів, а тому, що багато хто вважає за краще не бачити. Рішення, які б вибудовувати стратегію, найчастіше підмінюються особистими амбіціями окремих політиків. І тоді замість об'єктивної дипломатії та відповідальної політики з'являється гра інтересів, де кожен захищає власний престиж, а не загальний курс.
Але якщо прибрати цей шар особистих амбіцій, якщо поглянути чесно і тверезо на те, що відбувається, стане очевидним, що пазл можна зібрати. Тільки для цього потрібно бажання бачити, а не відводити очей. Адже вихід є завжди, але знайти його можна лише тоді, коли широко дивишся і бачиш ясно.
Залишити коментар