Вчені знайшли докази існування гігантського хробака-хижака, який буквально колонізував морське дно двадцять мільйонів років тому. Результати дослідження опубліковані в журналі Scientific Reports, пише kurs.com.ua.
Хоча морські хробаки існують з раннього палеозою, їх тіла, що складаються з м'яких тканин, рідко зберігаються в геологічному літописі. Тому палеонтологи в основному вивчають сліди їх ходів і нори, намагаючись по ним відновити вигляд самих тварин.
Дослідники під керівництвом Людвіга Левемарка (Ludvig Löwemark) з департаменту наук про Землю Тайванського національного університету вперше реконструювали цілком L-образну нору гігантського хробака, загальна довжина якої становить близько двох метрів, а діаметр - 2-3 сантиметри. Для цього вони використовували 319 зразків, зібраних у відкладеннях міоценового віку на північному сході Тайваню, а також седиментологічні та геохімічні дані.
Новий вид морського хробака-хижака, який мешкав в цьому регіоні двадцять мільйонів років тому, вчені назвали Pennichnus formosae і віднесли до класу багатощетинкових хробаків-поліхетів, які відомі з початку кембрійського періоду.
На думку авторів, за своїм зовнішнім виглядом і звичками Pennichnus formosae був схожий на сучасного боббітового хробака Eunice aphroditois, який, як в засідці, ховається в таких саме L-образних довгих вузьких норах на морському дні і висувається вгору, щоб схопити здобич своїми могутніми щелепами. Деякі види полихетів використовують для залучення здобичі свої, схожі на маленьких хробачків, вусики-антени, що стирчать з нори.
Довжина дорослої особини досягає двох-трьох метрів, а діаметр становить близько двох сантиметрів. Цей хробак харчується двостулковими молюсками, а також полює на риб, що пропливають повз, швидким рухом захоплюючи їх і тягнучи в нору, де потім поїдає.
Вчені припускають, що характерна пірчаста структура обвалення, яку вони спостерігали в норах пенніхнуса, це сліди наносів, що оточували нору і обрушилися під час відступу хробака-хижака разом зі своєю жертвою.
Детальний геохімічний аналіз виявив високу концентрацію заліза у верхній частині нори. На думку дослідників, черв'як, виділяв слиз для зміцнення стінок входу. А бактерії, які харчуються слизом морських безхребетних, як відомо, створюють навколо себе середовище, багате залізом.
Залишити коментар