З великим інтересом подивився цього літа всі матчі фінальної стадії чемпіонату Європи з футболу серед жіночих команд, які пройшли на стадіонах Англії. Інтерес до турніру підігрівався насамперед тим, що це був перший європейський форум, який пройшов після того, як УЄФА зобов'язав команди, які грають у змаганнях під егідою цієї організації, мати у своїй структурі жіночі команди. Клуби провідних європейських країн виявилися законослухняними та у складах збірних команд ми побачили представниць «Реала», «Барселони», «Баварії», «Арсеналу», «Манчестер Юнайтед» та багатьох інших провідних клубів світу. Звичайно, значно зріс і зміст гри збірних. За швидкістю прийняття рішень, тактичним напрацюванням, силі та точності ударів, майстерності воротарів, індивідуальній майстерності окремих гравців жіночі команди досягли рівня виконавської майстерності чоловічих команд, а в деяких компонентах (насамперед відсутності навмисної грубості та симуляції) значно перевершили їх.
Після першого туру групового етапу був упевнений, що у фіналі зустрінуться збірні Англії та Франції. Обидві команди — зразок для наслідування у розвитку саме футболу у жіночому виконанні. Але один-єдиний гравець у складі збірної Німеччини Попп залишила француженок на чолі з неповторною Рейнард за бортом вирішального поєдинку. В результаті у фіналі Попп не зіграла і Англія без особливих проблем з Німеччиною розібралася, встановивши при цьому рекорд відвідуваності фінального матчу як у чоловічому, так і в жіночому ЄВРО у 87129 глядачів, який найближчим часом навряд чи буде побитий (попередній рекорд, встановлений у 1964 року, протримався 58 років).
Та футбол у жіночому виконанні у багатьох європейських країнах зробив величезний стрибок у розвитку за останні п'ять років. Окрім однієї країни! І ця країна – Україна.
Як я вже казав, у Європі не стали міркувати на тему, чи справедливо чи ні вимагати наявності жіночих команд у структурі клубів. Там просто взяли та виконали вимогу, яка напрошувалася самим собою вже давно. А ось у нашій країні досі йдуть невдячні торги щодо виконання — не виконувати вимоги, продубльованої на українському рівні Українською асоціацією футболу. ВСІ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ клуби, які заявляли про свій «професіоналізм» із сезону 2022/2023 років. згідно з рішенням виконкому УАФ зобов'язані були мати у своїй структурі жіночі команди. Але навіть наявною лазівкою, яка давала право чоловічим клубам укладати договори про співпрацю з жіночими клубами, що вже існують, представники трьох ліг у чоловічому футболі користуватися не поспішають. Мені довелося поспілкуватися практично з усіма керівниками клубів першої та найвищої ліг. І схоже їхнє основне завдання не в тому, щоб зробити свій внесок у розвиток жіночого футболу в Україні, а в тому, щоб знайти відмазку, щоб не виконати рішення УАФ. І що найнезрозуміліше — УАФ навіть не намагається впливати на клуби та зобов'язати їх жити згідно із чинним Законом. Парадокс!
На жаль, у нашому суспільстві ставлення до футболу у жіночому виконанні як до чогось другорядного та необов'язкового вкоренилося вже давно. Україна — країна, де питання ґендерної рівності та соціальної справедливості не знаходять відгуку у суспільстві. Це тим більше дивно, що влада країни на всіх кутах кричить про те, що ми прагнемо Європи! Але навряд чи в Європу візьмуть країну, що застрягла в області рівності статей десь між рабовласницьким та феодальним устроєм.
На сьогодні жіноча футбольна команда «Луганочка» – найстаріший соціальний проект в Україні, команда була утворена у 1987 році. За ці роки грала у вищій лізі з футболу чемпіонатів СРСР та України, у розіграшах Кубків цих країн, брала участь у незліченній кількості міжнародних турнірів. Крім того, команда виступає у чемпіонаті України з футзалу та пляжного футболу. А минулого сезону представляла нашу країну в чемпіонті світу з міні-футболу, який проводився в Києві. Університети «Луганочки» пройшло чимало гравців, які виступали та виступають у складі збірної України. А Марина Стрілецька — колишній гравець «Луганочки», а нині асистент арбітра обслуговувала у складі суддівської бригади фінал ЄВРО-2022, з якого ми розпочали свою розповідь.
На сьогодні «Луганочка» – унікальна команда. Вона єдина у світі, яка фінансується виключно друзями засновника клубу із соціальної мережі Фейсбук. Саме завдяки їм команду вдалося зберегти після початку воєнних дій у 2014 році у Луганську. У 2022 році команда знову стала вимушеною переселенкою і поки що перебуває в активному пошуку нового притулку. Саме тому керівництво команди активно шукало контактів із чоловічими клубами. Бо вижити наодинці в сьогоднішніх умовах для команди дуже проблематично. Але, на жаль, справжні чоловіки в цій країні, схоже, перевелися.
Що ж доведеться діяти шляхом примусу. Якщо Українська асоціація футболу не в змозі змусити чоловічі клуби виконувати своє ж рішення, будемо власними силами через різні судові інстанції, через ФІФА та УЄФА шукати справедливість та наводити лад в українському футболі. І нагадати, що гендерна рівність є основою основ будь-якого європейського цивілізованого суспільства.
Залишити коментар