Сьогодні місцеві вибори — це хороша допомога переселенцям у налагодженні комунікації з місцевою владою. В Україні шість років йде війна і вже є приклади найвдаліших рішень уряду щодо переселенців, а деякі навпаки.
За шість років з початку війни спостерігаються різні періоди ставлення щодо внутрішньо переміщених осіб.
Перш за все це прийняття в жовтні 2014 року Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", запровадження дискримінаційних норм щодо пенсійного і соціального забезпечення ВПО (котрі діють до сьогодні). У 2020 році влада надала внутрішньо перемішеним особам можливість голосувати на місцевих виборах та деякими кроками до системного вирішення житлових проблем. Однак основна перемога, — це саме можливість реалізувати своє виборче право на всіх рівнях, не тільки обираючи Верховну Раду чи Президента, а й участь у місцевих виборах, що дає можливість ВПО формувати політику в громадах, де переселенці живуть вже більш шести років. І як свідчить досвід, вибори — це хороша допомога ВПО для формування комунікації з місцевою владою.
Але не все так добре.
08.08.2020р. на підставі інформації, наданої Донецькою та Луганською військово-цивільними адміністраціями, Центральна виборча комісія України дійшла висновку про неможливість проведення виборів депутатів окремих сільських, селищних, міських рад цих областей та відповідних сільських, селищних, міських голів.
Комісія взяла до відома надані висновки керівників обласних-військових адміністрацій Луганської та Донецької області та на їх підставі встановила нібито «неможливість» проведення відповідно до положень Виборчого кодексу України перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад Донецької та Луганської області та відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року. До переліку таких громад війшли 10 сільських, селищних, міських територіальних громад Бахмутського, Волноваського, Маріупольського та Покровського районів Донецької області та 8 – Сєвєродонецького і Щастинського районів Луганської області. ЦВК взяла до відома висновок Луганської ВЦА про те, що на території Новоайдарської селищної громади Щастинського району Луганської області на частині виборчих дільниць, зокрема, № 440265, 440266, 440271, 440272, 440277, нібито «неможливо» здійснювати організацію підготовки та проведення місцевих виборів. При цьому Комісія зазначила, що всю відповідальність за визначення відповідних територій несуть ті органи, які надали відповідну інформацію.
По той бік діалогу вже писав про те що громадськість вважаємо, що керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергій Гайдай подав до ЦВК завідомо неправдиву інформацію про неможливість здійснювати організацію підготовки та проведення місцевих виборів на території Луганської області. Така інформація явно необґрунтована і не відповідає дійсності, суперечить інформації Трьохсторонньої контактної групи в Мінську, така недостовірна інформація викликала протест з боку як простих громадян-виборців, так і з боку місцевих штабів політичних сил.
З приводу цього під стінами ЦВК та Офісу президента пройшли мітинги. Громадськість також звернулася до державного бюро розслідувань, та просила відкрити кримінальне провадження за заявою про скоєння злочину керівником Луганської ОВЦА Сергієм Гайдаєм – зловживання владою шляхом надання завідомо неправдивої інформації до ЦВК про неможливість здійснювати організацію підготовки та проведення місцевих виборів на території Луганської області з метою зриву проведення місцевих виборів в громадах у Луганській області – за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у строк, що не перевищує одну добу з моменту подачі справжньої заяви до ДБР.
Поряд з порушенням виборчого права, найбільш болюча тема для переселенців це житло.
Перші кроки нової влади до формування системного підходу у розв’язанні даного питання почалося з того, що тема зависла у повітрі. Починаючи від місць компактного поселення і закінчуючи пошуком міжнародних партнерів для лізингових та кредитних програм. Мова йде саме про формування підходу. Одразу з приходом нової влади ініціатором цього процесу виступало Міністерство у справах ветеранів, тимчасового окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Міністерство навіть виявило намір внести зміни до механізму отримання компенсації та суттєво вдосконалити Постанову № 947 щодо компенсації за пошкоджене/зруйноване житло. Такий проект був винесений на громадське обговорення і правозахисні організації подавали свої пропозиції. Але одразу пройшло переформатування Уряду, ліквідували міністерствож і вирішення питання вчергове зупинилося.
Проекти тимчасового розміщення, котрі на початку війни фінансувалися міжнародними фондами та організаціями до кінця нереалізовані. І якщо місця компактного поселення ВПО, в модульних містечках, не дивлячись на те, що усі терміни експлуатації вже пройшли, а вони працюють, то є гуртожитки, а також об’єкти, які були реконструйовані міжнародним коштом, зовсім незаселене. У випадку останніх існує не тільки корупційна складова, а і проблема з управлінням після їхньої передачі. Практично ні одна програма подолання наслідків внутрішнього переміщення незавершена, причина тому немає чіткого моніторингу, зокрема залучених коштів. Тому і існують незаселені гуртожитки в Дніпрі, чи недобудова у Рубіжному. Влада на місцях тільки обіцяє, що колись щось побудує, а винних, у тому що об’єкти, не здані в експлуатацію, не покарано.
Сьогодні внутрішньо переміщені особи мають виклики для питання компенсації за пошкоджене/зруйноване житло. Збройний конфлікт, окупація Луганської та Донецької областей триває і досі. Відсутність політичної волі у попередні роки розробити законодавчий механізм компенсації за пошкоджене/зруйноване житло і запровадити адміністративну, позасудову процедуру отримання компенсації. Водночас у липні 2019 року була прийнята Постанова КМУ № 623, якою у свою чергу були внесені зміни до Постанови № 947 і якою такий механізм був запроваджений. Разом з тим його ефективність і дієвість сумнівна, оскільки низка положень Постанови значно звужують можливості для постраждалих отримати компенсацію. Наприклад, вимога залишатися на попередньому місці проживання, якщо житло було зруйноване. Таке положення виводить з-під сфери дії Постанови № 623 усіх ВПО.
Державні програми не можливо вирішувати без програм на місцевому рівні. Ще на при кінці 2020 року Президент Володимир Зеленський закликав скоординувати зусилля державної влади та органів місцевого самоврядування для запуску державних програм, спрямованих на забезпечення житлом учасників АТО/ООС та внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Зеленський згадував і про те, що було вирішено запустити програму кредитування, яка передбачає довгострокову державну позику під 3% річних на термін до 20 років при мінімальному власному внеску позичальника до 6% від вартості житла. Але ця обіцянка так і нереалізована ні державою ні на місцевому рівні.
Можливо щось зміниться після місцевих виборів, але тільки за умовою, якщо в місцеві органи буде обрано депутатів яким болить питання внутрішньо переміщених осіб.
Залишити коментар