Слово «переселенець» міцно увійшло у лексикон українців з 2014 року. Саме в той злощасний рік, коли було окуповано Луганську та Донецьку області України. Мешканці анексованого Криму і Донбасу були вимушені тікати, полишаючи свої домівки. У пошуках мирного життя люди бігли в інші міста України, та цей процес триває й досі.
У 2014 році влада назвала цих людей - внутрішньо переміщеними особами (ВПО). У жовтні, того ж року, було прийнято Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Напередодні місцевих виборів ми вирішили подивитися, яким чином захищає Закон України права ВПЛ і чи захищає взагалі. Що зробила влада на місцях для цих людей, як зустріла ВПО в місцевих громадах, і що за шість років змінилося в житті переселенців.
Станом на 10 серпня 2020 року, за даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, взято на облік 1 451 496 переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим.
Ця цифра дуже цікава в рамках того, що переселенцям у 2020 році надали право голосу, але чи все так гарно, як про то каже влада і чи зможуть переселенці у жовтні піти на вибори та прийняти в них участь.
Кореспонденти "По той бік Діалогу" проїхали містами України, де розташовані місця компактного поселення ВПО, та зустрілися з мешканцями цих містечок.
Місто Кам’янське, Дніпропетровська область.
Сьогодні, в містечку мешкають 232 ВПО. Можна сказати, що вони покинуті напризволяще. За час карантину містечко не відвідав жоден чиновник, ні міського рівня, ні тим більше.
Були волонтери та громадські активісти. Та як зазначила адміністратор містечка Ольга Миколаївна, були представники одної партії, і все, навіть медичні працівники не приїжджали. Буквально на днях стало відомо, чому місцевій владі не потрібні переселенці з модульного містечка. Виявилося все дуже банально - жителів містечка позбавили права голосу, тому й не потрібні.
Як повідомила Ольга Миколаївна, переселенці, на минулих виборах ходили в ЦНАП, де писали заяви та їм змінювали адресу для голосування. У довідці ВПО вказана поштова адреса, бульвар Героїв, транзитне містечко. Сьогодні ніхто нічого ще не говорив і не пояснював.
Щодо проблем ВПО модульного містечка в м. Кам'янське, зокрема, зміни адреси голосування та настроїв стосовно місцевих виборів, розповів громадський діяч, Сергій Худович:
Проводячи роз’яснювальну роботу в модульному містечку ми з’ясували, що переселенцям, цього року не уявляється можливим змінити виборчу адресу. Ми звернулися до відділу ведення Державного реєстру виборців де нам пояснили, що модульне містечко стоїть на балансі комунального підприємства, та адреса містечка номінальна, фактично цього містечка вже не існує. Будувалося містечко тільки на три роки. ЦВК вимагає юридично підтвердити наявність адреси і тут виникає проблема, адреса юридично не підтверджується ...
Наразі у місті Кам’янське зареєструвалися понад 6 000 переселенців, але тільки у 2020 році, згідно інформаційному зведенню з питань реінтеграції ухвалено рішення, що у рамках гранту Світового Банку, спрямованого на подолання наслідків міжнародного збройного конфлікту, відновлення та розбудову спроможностей на Сході України, Мінреінтеграції додатково оснастить обладнанням Центри реабілітації внутрішнього переміщених осіб (ВПО) та ветеранів АТО/ООС у м. Кам’янське (Дніпропетровська область).
За весь час перебування ВПО в Кам’янському, у 2016 році Українським фондом соціальних інвестицій проекту «Сприяння розвитку соціальної інфраструктури УФСІ V», метою якого є відновлення житлових будівель для внутрішньо переміщених осіб, реалізовано мікропроект за результатом якого, в жовтні 2019 року, тільки 15 сімей отримали соціальне житло.
Взагалі, в Кам’янському, задекларовані тільки державні програми які не працюють, тому і звернувся громадський діяч Сергій Худович до внутрішньо переміщених осіб міста, з проханням підтримати акцію Фронт-Офісу Луганської, Донецької областей 1 вересня 2020 року біля Верховної Ради, вийти на акцію, та відстояти свої права.
Залишити коментар