Суспільство — це форма спільного життя людей, що виникає історично та розвивається разом із людською діяльністю. У широкому значенні їм називають всю систему соціальних відносин, інститутів та форм взаємодії, які створюють цілісний соціальний організм. У вужчому сенсі суспільство розуміють як конкретний історичний тип соціальної системи, наприклад, капіталістичну чи феодальну.
Головне питання соціально-філософської думки завжди стосувалося природи суспільних зв'язків та того, що робить людей соціальними істотами. Марксизм запропонував пояснення, спираючись на виробничі відносини: саме вони формуються незалежно від індивідуальної волі, задають економічну структуру суспільства та впливають на політичне та духовне життя. Розвиток суспільства сприймається як природно-історичний процес, заснований на взаємодії продуктивних сил, відносин виробництва та соціальних протиріч.
Суспільство відрізняється від біологічних форм життя тим, що передача досвіду та знань відбувається через культурні та ідеологічні системи, а не через спадковість. Соціальні інститути, норми, мораль, право, мова та культура забезпечують відтворення та розвиток суспільної структури.
У кожному суспільстві діють механізми управління та регулювання — від традицій та звичаїв у ранніх суспільствах до конкуренції, ринку, держави та ідеології у більш розвинених. На різних етапах переважають різні форми організації: особиста залежність у докапіталістичних системах, безособові юридичні відносини у капіталістичному світі, планове регулювання та колективні інтереси у соціалістичних структурах.
Розвиток суспільства пов'язані не лише з підтримкою своєї структури, а й з ускладненням потреб, появою нових форм діяльності, зростанням організованості та диференціації. Історичний процес включає як поступові зміни, а й різкі переломи — революції, зміни систем, науково-технічні стрибки.
Суспільна еволюція проходить через розширення поділу праці, виділення сфер виробництва, культури та управління, створення соціальних інститутів та зростання ролі особистості. Паралельно з цим формуються класи, верстви, професійні групи, а також малі колективи, через які людина взаємодіє із соціальним цілим.
Розвиток особистості стає показником рівня розвитку суспільства. Чим вище організованість соціальної системи і чим менша експлуатація, тим більше можливостей для вільної, активної та багатосторонньої особистості. Таке суспільство і потребує розвиненої людини, і створює умови для її формування.
Залишити коментар