В рамках підготовки магістерської роботи на тему:
«Психологічний стан ветеранів-ВПО та ВПО, які пережили ПТСР під час війни».
Сьогодні я хочу торкнутися важливої та непростої теми: психологічний стан ветеранів, які одночасно стали внутрішньо переміщеними особами, а також цивільних ВПО, які пережили посттравматичний стресовий розлад — ПТСР — під час війни, та участь у бойових діях!
Це люди, чиї долі війна змінила назавжди. І саме від того, як ми як суспільство розуміємо та підтримуємо їх, як Держава вирішує проблеми цієї категорії громадян залежить не лише їхнє майбутнє — а й наше спільне.
Хочу спитати!?
Хто такі і скільки ветерани-ВПО та ВПО з ПТСР!?
Сьогодні у 2025 році в Україні є особлива група громадян із 2014 та 2022 років — ветерани, які змушені були залишити свої будинки. Це означає, що людина не тільки пройшла війну, бачила смерть, втрачала побратимів, жила під обстрілами — а й втратила свій дім, своє майно, землю, коріння, споріднені та людські зв'язки! В Україні створено Мінветеранів, яке має займатися цією категорією громадян, шкода в міністерстві не розуміють і не бачать різниці між Ветеранами та Ветеранами – ВПО.
До них приєднуються і мирні, патріотично, проукраїнські налаштовані громадяни, які також зазнали жахів війни — полону, тортур, втрату близьких, майна, зруйновані міста. Вони не воювали, але пережили обстріл. Їхні проблеми має вирішувати Міністерство соціальної політики України. І у багатьох із них — важкі форми ПТСР, хоча самі вони можуть цього не усвідомлювати. Міністерство охорони здоров'я України на жаль не вирішує питання реабілітації та ПТСРу ні у ВЕТЕРАНІВ ні у ВПО та мирного населення.
Що таке ПТСР і як він проявляється:
ПТСР - це не просто "нерви" чи "стрес". Це розпад відчуття реальності, коли людина:
• прокидається у холодному поті від кошмарів;
• реагує на будь-який звук як на загрозу;
• замикається у собі, боїться людей;
• відчуває вину за те, що залишився живим;
• не може планувати, відчувати радість, довіряти.
У ветеранів це часто виражається як гнів, роздратування, відстороненість. У цивільних як тривожність, страх, пригніченість.
Складнощі подвійного статусу: і ветеран, і ВПО!
Уявіть собі: людина захищала країну, а потім втрачає будинок і стає біженцем у себе на батьківщині. Він почувається непотрібним, непочутим, втраченим.
Він не може знайти роботу, орендувати житло, визначити місце проживання, йому важко адаптуватись у новому місті, його не розуміє суспільство, а іноді навіть близькі.
Він не знає, де його будинок — на фронті чи минулому.
І ось тут важливо розуміти: ця людина не просто постраждала. Він носій травми, але й носій величезної внутрішньої сили, якщо дати йому підтримку.
Що відчувають ВПО з ПТСР?
Громадянські ВПЗ, особливо жінки, діти, літні люди — це люди, чия травма часто не промовляється.
Вони пережили окупацію, насильство, руйнування життя. Але часто бояться звертатися по допомогу, соромляться говорити, або просто не знають, що з ними відбувається.
Багато хто з них страждає від:
• безсоння,
• почуття постійної загрози,
• панічних атак,
• повної втрати сенсу життя.
Чому це важливо для всієї країни?
Іноді здається, що ПТСР це особиста проблема людини. Але насправді це національна проблема.
Якщо ми не вилікуємо ці рани:
• ми отримаємо сплеск агресії у суспільстві,
• залежностей,
• злочинності,
• зруйнованих сімей.
Але якщо ми створимо систему психологічної реабілітації, якщо почуємо та підтримаємо цих людей — ми отримаємо:
• стійке, зріле суспільство,
• справжніх лідерів,
• наставників для молоді,
• і навіть тих, хто будуватиме мирне майбутнє.
Ми не можемо змінити те, що вже сталося. Але ми можемо і повинні допомогти людині повернутися до себе. Повернутись із війни. Повернутись із внутрішньої порожнечі. Повернутись у життя.
І особливо це важливо для тих, хто вже вистояв, але тепер потребує допомоги Держави, суспільства та нашого з Вами плеча.
Залишити коментар