Світ стрімко виходить межі класичного розуміння економічної ефективності. Кліматичні потрясіння, геополітичні конфлікти, технологічний ривок штучного інтелекту та зростаюча нерівність показали: колишніх моделей уже недостатньо.
Після кризи 2008 року економісти розпочали переосмислення професії, але сьогодні цей процес став життєво необхідним. Економіка не може залишатися дисципліною, яка вимірює лише зростання ВВП. Вона має враховувати добробут, розподіл, стійкість і моральні наслідки рішень.
Нобелівський лауреат Ангус Дітон закликає відмовитися від догми ефективності та уважніше вивчати вплив влади та монополій. Джаяті Гхош говорить про брак різноманітності у самій професії, що обмежує появу нових ідей. Дені Родрік нагадує: універсальних рецептів більше не існує — рішення мають бути адаптовані до політичного та культурного контексту кожної країни.
Особливою загрозою стає глобальний борговий суперцикл: традиційні методи стабілізації вже не працюють у світі, де економіку одночасно формують клімат, ІІ та геополітика.
Не менш важливою є реформа економічної освіти. Моделі «ідеальних ринків» не пояснюють реальності цифрових монополій, нестабільних ланцюжків постачання та глибоких соціальних тріщин. Економіка має включати етику, політекономію технологій, поведінкову науку та кліматичну аналітику.
Суперечки між прихильниками класичних підходів і прихильниками нового мислення продовжуються, але зрозуміло одне: щоб відповідати викликам XXI століття, економіка має бути не лише раціональною, а й людяною. Головне завдання — навчитися бачити за цифрами людей та майбутнє, яке ці цифри формують.
Залишити коментар