Місто Старобільськ, що на сході України, потерпає від занепаду: чому бездіє влада?

ВІКІДОВІДКА: Старобільськ - місто районного значення, адміністративний центр Старобільського району Луганської області, розташований на лівому березі річки Айдар. Населення складає 16 753 особи (станом на 2019 рік).

СЬОГОДЕННЯ СТАРОБІЛЬСЬКА

Микола Максимович, колись доброволець батальйону "Айдар", тепер активіст, починає розмову з того, що сьогодні в місті панує повна тиша. До виборів ще далеко, тому люди не поспішають робити свій вибір на певному політичному вподобанні.

А тим часом, у Старобільську, енний раз змінюється голова адміністрації. Тепер ним виявився "хлопчик", якого пан Максим знає з дитинства. Та поки що рано казати про якість та результати роботи нового керівника, зрозуміло одне, в котрий раз у становленні керівної ланки міста відіграли роль родинні зв'язки, адже з впевненістю можна сказати, що новообраний голова являє собою "протеже" Олексія Данилова, який є родичем новоспеченого "хлопчика-керівника".

ДОВІДКА: Олексій Данилов - одіозна особистість, виходець з 90-х років, з приводу діяльності якого до цих пір існують неоднозначні думки. Український державний та політичний діяч. З 3 жовтня 2019 року - секретар СНБО України. Детальніше про Олексія Данилова читайте на нашому сайті.

Стосовно транспортної розв'язки Микола Максимович зазначає, що під'їзду до міста Старобільськ немає з жодної сторони, навіть зі сторони Російської Федерації. Тому, каже, якщо танки й підуть, то до міста доїдуть не скоро, адже доріг як таких в регіоні немає взагалі. Як були непрохідні дороги, так вони й залишилися. Чомусь, хвалена офіційно неофіційна програма "Велике Будівництво" до міста Старобільськ, так і не дісталася.

Пан Микола, також, зазначає, що в регіоні не працюють не лише політичні партії, а й, як не дивно, ні місцева, ні центральна влади. Чоловік розповідає, що такого застою, як сьогодні, в Старобільську не було ніколи.

Пан Миколо, скажіть будь ласка, з чим, на Вашу думку, пов'язана ситуація, НЕрозвитку та занепадницького стану міста?

"Знаєте, просто люди зневірились і все. А як інакше, якщо нас, простих громадян, патріотів своєї держави, її керівники не хочуть ні слухати, ні чути. Дивіться лишень як до людей поставилась прийдешня влада Зеленського. Усі покладали великі надії на "нові обличчя", адже думали, якщо прийде людина молода, енергійна, життя неодмінно зміниться на краще. Однак, як виявилось, нова влада абсолютно нічим не відрізняється від попередньої.

А взяти, до прикладу ціни. Ціни поповзли вгору, причому дуже різко. Це стосується не лише ситуації з продуктами, а й з газом та бензином. Тож, все стало на свої місця".

На Вашу думку, якщо восени все ж таки відбудуться місцеві вибори, як гадаєте, люди в Старобільську підуть на них чи ні?

"Знаєте, в середньому, явка на вибори у нас складає 30%. Але люди, безперечно, підуть. Загалом до виборів долучаються люди похилого віку, хоча, у випадку з Зеленським, у виборах взяли участь чимало молоді. Про це я знаю не з чуток, адже, скільки я себе пам'ятаю, стільки й вхожу до складу виборчої комісії".

"На вибори піти, то люди підуть. Питання в іншому: за кого голосувати??? Зараз, часто-густо чую серед громади - хто дасть грошей, за того й будемо голосувати ... А все через те, що немає надії на людину, яка прийде та буде щось робити для людей"

Скажіть, а як зараз йдуть справи з роботою активістів? Вони взагалі присутні в житті міста та його мешканців?

"Раніше, активісти постійно опікувались проблемами людей та приймали участь в житті Старобільська. Розумієте, не лише створювали видимість роботи, а дійсно працювали та допомагали. Тепер, таких залишились одиниці. Я, наприклад, входжу до складу Громадської організації «Учасників бойових дій, ветеранів та інвалідів АТО Старобільського району». Займаюсь безпосередньо виділенням атовцям, належних їм за нашим законодавством, 2 гектар землі. Цим я опікуюсь протягом трьох років і, на сьогоднішній день, за весь цей час, наша організація допомогла отримати землю близько 300 атовцям".

"Процес із виділення атовцям, належних їм за законом, 2 гектар землі, відбувається дуже важко та повільно. Замість підготовки документів у встановлений місячний строк, документація може готуватись, три, чотири місяці і, навіть, до пів року! Тільки уявіть! Крім того, якщо людина, зокрема, атовець, звертається з проханням про виділення землі особисто, будьте певні, шанси на отримання землі у неї нульові"

Пане Миколо, що Ви можете сказати з приводу таких життєвоважливих для будь-якого міста питань як робота, транспортне сполучення, медичне обслуговування? Як із цим у Стасробільську?

"В Старобільську взагалі роботи НЕМАЄ! У свій час, ми звертались і в міськраду, і в райраду, оббивали пороги колишніх голів адміністрації (які, до речі, змінюються у нас як рукавички, трохи не кожного тижня), з пропозицією створити, врешті-решт, бюджет розвитку міста. Але, на наші звернення ніхто, по теперішній час, так і не відреагував, адже, бюджет розвитку означає позбавлення чиновників дотацій з бюджету, а також, що не менш важливо, позбавлення їх премій".

"Що характерно, голови адміністрації змінюються в Старобільську як рукавички - трохи не кожного тижня. А, що маємо в результаті? Один поганий керівник йде, а на його місце приходить інший, ще гірший! От так і живемо ... від одного голови до іншого ..."

Пане Миколо, скажіть, як мешканці Старобільська бачать подальшу долю Донбасу - у складі України, у складі Росії, чи, можливо, допускають можливість його існування як автономної республіки?

"Стосовно автономії, скажу одразу, що я навіть і висловів подібних не чув. У нас вже навіть кажуть жартома, що не Л/ДНР будуть приєднувати до України, а Україну до Л/ДНР. До Росії, також, ставляться дуже навіть непогано. Адже більшість людей їздить на заробітки саме до Російської Федерації. Саме тому, вони, як то кажуть, "плюють нам у спину".

"Сьогодні, у Старобільську, навіть патріоти, й ті розчаровані ... Адже, ми завжди намагались допомогти, підтримати, запропонувати той чи інший проект, спрямований на розвиток міста та поліпшення життя людей. Одного разу, ми отримали відмову від голови райради в реалізації проекту, бо грамоти у нас не вистачило. Тепер, через два роки, керівництво самостійно запускає наш проект, у них, виходить, грамот вистачило ...якби ж вони ще й розуму додавали ..."

Скажіть, мешканці Старобільська визнають слово "війна", чи називають той стан, в якому вже шість років поспіль живе наша країна, конфліктом?

"Я скажу так, це було глибокою помилкою керівництва нашої держави, зокрема, колишнього, що одразу не назвали війну війною. Це війна. Це справжня війна. Навіть іншої думки бути не може. І всі, хто розказує, що там немає росіян, відверто брешуть, адже, я сам воював, і в полон мене брали, і вбивали ... Це війна ...

Однак, дехто, все ж, розповідає, що Росія тут ні до чого, і українці воюють між собою. Так, і така думка існує, навіть зі сплином стількох років війни між Росією та Україною. І я цього ніяк не можу зрозуміти."

"Вина за наших загиблих воїнів, українців, патріотів, за зруйновані домівки та міста лежить повністю на Росії!"

"Уявіть собі, міліція супроводжувала бандитів, кажуть, буцім-то наказу не було. Та який міг бути наказ?? Якщо б я зараз з автоматом пройшов Старобільськом, цікаво, скільки б я зміг пройти??? Сто, двісті метрів?? Мене б заарештували! А тоді, ніхто, нічого ... Коли ж починається розслідування, вони виходять самі на себе: Київ віддавав накази обласним, обласні - районним, районні - головам сільських рад, і в результаті коло замикається ... Голова сільської ради каже нам давала розпорядження райадміністрація, райадміністрація звертає на область, а область - на Київ. І що? Самі ж себе саджати не будуть ..."

І заключне питання, пане Миколо, на Вашу думку, що все ж таки, повинно зробити керівництво держави та люди, аби досягти миру та повернути Донбас?

Скажу наступне, я, звичайно, не в захваті від діючої влади, але ці звинувачення на адресу Президента, буцім-то "він нам обіцяв мир, і він нам його не дав" - це порожні слова. Ще жоден керівник при владі, жодна людина не дала дієвого рецепта як цього досягти. І якщо Вам хтось дасть якусь пораду як завершити цю війну, то плюньте йому в обличчя. Ніхто цього рецепта дати не може".

Також, журналісти "По той бік діалогу" взяли коментар у діючого депутата Старобільської районної ради Петра Царевського, стосовно політичної ситуації в регіоні та його розвитку.

ДОВІДКА: Царевський Петро Федорович, громадянин України, 1954 р.н. Освіта середня. Партійність: політична партія «Об’єднання «Самопоміч». Пенсіонер. Місце проживання: с. Чмирівка, Старобільський р-н, Луганська обл. Повноваження депутата набуто: 12.11.2015р.

Петро Царевський (Рубрика ПОГЛЯДИ):

1.Значну роль під час виборів у районі відіграють фермери, адже мають значний вплив на електорат. Саме тому, як вони скажуть, так і буде. Тож, залежні від них люди, а це, до речі, 20-30% виборців, мають віддавати свій голос за обраного фермером, того чи іншого кандидата.

2.Що стосується економічної складової району, то вона дорівнює нулю. Жодного виробництва та жодного робочого місця.

3.У Старобільську й досі діє принцип - хто встановив перед виборами лавку чи то біля під'їзду, чи то в парку, за того народ і проголосують. І байдуже, що потім, ти будеш сидіти на цій лавочці голий, босий та безробітний ...

4.В перспективі, необхідно робити реальний наголос на агросектор, адже значна частина населення займається саме сільським господарством. І таким чином розвивати район.