Приїхавши до Марселя журналісти сайту «По той бік діалогу» долучилися до роботи з висвітлення ситуації, що склалася з біженцями у Франції. Ми мали приватну розмову з француженкою, яка п'ятнадцять років тому оселилася у Франції і зараз може відверто висказати свою думку щодо висвітлення російсько-української війни французькими ЗМІ та розповісти стосовно ситуації, що склалася навколо біженців з України.
Вона порівняла евакуацію з тимчасово окупованої території Донбасу до Ростова з поселенням біженців, які приїхали самостійно до Франції:
«Якщо, припустимо, що людей, які їдуть до Ростова селять у пансіонатах, то на території Франції пансіонатів немає. Ніхто їх селити у пансіонати не буде. Люди, які біжать з України, і вже добігли до Франції, вони з маленькими дітьми і їм дають якусь кімнату без гарячої води, а це нормальна ситуація у Франції, - у Франції гарячої води немає. Люди витратили сили, нервували, вони витратили останні кошти, щоб приїхати до Франції, а з’ясовується, що крім матрацу на полу , та сухпайку нічого немає. І це жахливе розчарування, це біль, тому що люди розраховували на одне, а отримали зовсім інше. З’ясувалося, що Франція обіцяла одне, а роблять діаметрально протилежне і це дуже боляче»
Ми розмовляли не тільки про те, як зустрічають українських біженців, ми говорили і про те, як події в Україні висвітлюються ЗМІ в новинах Франції. Ключове що ми почули:
«не страшно, що хтось за росіян або за українців, страшно, що відбувається підтасовка фактів. І це не йде на користь. В мене є підозра, що йде якась своя війна. Що ця війна присліджує не зрозуміло. Таке враження що і на Україну їм все одно …
Як казали ще у 2014 році – будемо воювати з Росією до останнього українця! На кону стоїть життя цивільного населення, як гарматне м'ясо …»
Щодо прийому та поселення біженців із України у журналістів сайту «По той бік діалогу» є свій досвід. Ми прибули до Марселя вечером 16 березня. На вокзалі вже чекала сім’я, яка нас залюбки запросила до свого будинку до ранку. Вони нас нагодували вечерею, ми прийняли душ із гарячою водою та зранку поснідали. Наступного дня, до Монпельє, до центру реєстрації біженців, нас відвезла волонтерка. Реєстрація не зайняла багато часу і вже через годину нас розселили у центрі міста, у спортивному залі, який був обладнаний палатками.
У спортзалі біженці мали все необхідне. Туалет, душ з гарячою водою, триразове харчування. Кожній сім’ї було надано картку мобільного оператора Lebara, а також безкоштовний квиток на проїзд у трамваї Монпельє.
В центрі для біженців ми пробули майже чотири дні. Але, вже в п’ятницю, на другий день перебування у центрі, нам повідомили, що в одному місті нам можуть надати окреме комфортне житло, де нам та нашій дитині буде добре. Вже в понеділок, 21 березня ми були на місті. Нас зустріли так, як зустрічають родину та старих друзів, для яких дають все саме найкраще. В нас є де жити, в нас є що їсти, а найголовніше – наша дитина в безпеці.
Далі буде …
Залишити коментар