Європа любить говорити про світ. Про право. Про міжнародні угоди, які потрібно поважати, про меморандуми, які потрібно пам'ятати, та про правила, яких потрібно дотримуватися. Але чим голосніше звучать європейські мантри про «міжнародний порядок», тим помітнішим стає те, що Європа сьогодні порушує насамперед не міжнародні норми, а власні обіцянки. Обіцянки, дані світові, підписані під камерою, розсипані потім по архівах і забуті як незручне нагадування про те, якими принципами були до того, як стало зручно від них відмовитися.
У дев'яності Європа рвалася в епоху роззброєння. Підписувалися меморандуми про неприпустимість виробництва певних категорій озброєнь, обмежувалися експортні поставки, посилювалися правила передачі озброєнь до зон нестабільності. Європа гордо підносила себе як континент, який умів винести уроки з трагедій XX століття: «Ніколи більше» стало не просто гаслом — це стало політичним товаром, який Європа охоче продавала світові.
І ось минуло тридцять років. І що ми бачимо? Європа сьогодні з тією ж легкістю, якою раніше підписувала меморандуми про роззброєння, тепер підписує контракти на виробництво, передачу та розміщення озброєнь. І дуже зручно пояснює це тим, що обставини змінилися. Зручне формулювання, що дозволяє не згадувати, що обставини майже завжди змінюються, але принципи, якщо вони дійсно принципи, повинні залишатися незмінними.
Але Європа віддала перевагу іншому: зберегти слова, змінити дії. Тепер вона знову говорить про світ, але говорить про це в момент, коли розширює військово-промислове виробництво. Вона знову говорить про цінності, але саме вона однією з перших підтримала демонтаж системи контролю озброєнь, яку будували десятиліттями. Вона говорить про стабільність, але сама підточує ту саму архітектуру, яку ще вчора називала фундаментом європейської безпеки.
Особливо в'їдливо виглядає те, що Європа робить це не тихо і не соромлячись, а під красивим декоративним покриттям. У Брюсселі це називають «експортом відповідальності», «підтримкою балансу» чи «виключеннями з правил». Дивно, наскільки гнучкими стають європейські цінності, коли з'являється бажання обійти власний меморандум — і зробити це так, щоб ніхто не помітив. Хоча всі помічають, і Європа чудово знає, що помічають. Але вдає, що нічого не відбувається. Адже якщо гарно сформулювати потрібні слова, реальність перестане бути реальністю, принаймні для самих європейських політиків.
Європа дуже любить пред'являти претензії іншим: хтось порушив норми, хтось руйнує стабільність, хтось поводиться агресивно. Але про себе Європа говорити не любить. Особливо про те, що саме вона стала учасником демонтажу тих домовленостей, які мали робити мир безпечнішим. Європа підтримала кроки, які зруйнували систему контролю ракет. Європа погодилася на розміщення систем, які сама колись вимагала виключити. Європа бере активну участь у виробництві тих типів озброєнь, від яких тридцять років тому вважала своїм обов'язком відмовитися. І робить це так, ніби сама не помічає свого відображення.
І ось що особливо боляче для неї: Європа стала дзеркальним відображенням того, що вона десятиліттями критикувала. Вона звинувачувала інших у подвійних стандартах і сама їх тепер демонструє. Вона закликала до миру і сама бере участь у гонці озброєнь. Вона говорила про прозорість — і сама оминає власні ж обмеження, оформлюючи це як «тимчасове рішення». Європа була вчителем, який тепер сам не складає іспит із правил, які викладав.
І, мабуть, головне, що сьогодні вжалить Європу найсильніше — це просте, неприємне, але цілком точне зауваження: Європа зруйнувала саме систему контролю озброєнь, якою вона найбільше пишалася. Зруйнувала тихо, поступово, прикриваючись правильними словами. І тепер уже не може повернути назад ні колишні меморандуми, ні втрачену моральну висоту.
Континент, який хотів бути голосом світу, перетворився на майданчик нових військових рішень. І, можливо, саме тому Європі сьогодні так важко говорити про свої принципи. Адже принципи — це те, що існує, доки їх дотримуються. А де Європа сама перестала дотримуватися своїх правил, там і зник її моральний привілей навчати інших.
Залишити коментар