Сьогодні мова піде не просто про гарну людину, а про що ні на є справжнього бухгалтера, бухгалтера з великої літери, адже треба справді любити свою професію та з гордістю нести цю відповідальність крізь літа, щоб віддати їй двадцять п’ять років свого життя.
Пані Наталя Гіневська, переселенка з міста Алчевська Луганської області, що зараз є окупованою територією, влітку 2014 року залишила свою рідну домівку, розпочавши своє нове життя вже у мальовничому місті Дніпро. Вирішальну роль у тому де жити й куди податись, зіграла саме професія пані Наталі. Як і всі переселенці, наша героїня була залежна від роботи, у Дніпрі їй запропонували посаду бухгалтера у приватному підприємстві, тож не довго думаючи Наталя Гіневська на неї із задоволенням погодилась.
Події 2014 року, коли треба було якось виїжджати з окупованої території, пані Наталя згадує з острахом. Так, Алчевськ захопили, зрадили, але як таких бойових дій на його території у порівнянні з прифронтовими зонами, не відбувалося. Однак, по своїм ідеологічним міркуванням пані Наталя та її родина, вирішили залишити рідну домівку.
А залишала переселенка Алчевськ з однією торбиною у руках, з розрахунком на місяць, на два, та з думками про швидке повернення. Однак, не так сталось як гадалось. Тоді пані Наталя вперше побачила доти та була під прицілом снайпера. Розповідати про це важко, адже в той час було жахливо та страшно.
До війни Наталя Гіневська також працювала бухгалтеркою у приватному бізнесі, мала будинок, землю, так само як і її батьки, загалом мала все для комфортного та щасливого життя. І у п’ятидесятирічному віці, тепер вже переселенка, вимушена була починати все з нуля.
Спочатку, пані Наталю та її родину приютив двоюрідний брат у місті Харкові. А згодом, коли познаходили собі роботу, почали роз’їзджатися Україною, хто куди. Тож, у 2015 році Наталія Гіневська переїхала до Дніпра, забравши із собою мати, де вони й живуть по сьогоднішній день на знімній квартирі. Батько пані Наталя на той час вже помер.
Переселенка має вже дорослу доньку красуню Маргариту, яка ще у 2000 році, поїхавши на навчання до міста Києва, так у ньому і залишилася і до тепер вона мешканка столиці. Сім днів на рік пані Наталя проводить разом із Маргаритою як мати з донькою на спільному відпочинку. На нього любляча мати з нетерпінням чекає, щоб насолодитися тими недовгими, але такими важливими для неї миттєвостями, проведеними разом із своєю донькою.
Та сьогодні у пані Наталі професійне свято, тож повернемося у світ цифр, адже окрім бухгалтера, так вправно їх ніхто не може приборкати. Нам було цікаво дізнатись, чи відрізняється її робота бухгалтеркою до війни, у рідному Алчевську, від роботи тут, у Дніпрі. Та переселенка, впевнено каже, що разючих відмінностей немає, зарплати потроху підвищуються. Це не те, що піти з державного підприємства у приватне. Там різниця точно була б помітна. Тож, нічого поганого пані Наталя сказати про свою роботу не може, ніяких обмежень на своєму професійному поприщі вона не зазнавала, й навіть навпаки, хоче подякувати переселенка, тим людям, які зустрічались на її шляху та підтримували. Все ж таки світ не без добрих людей.
Пані Наталя впевнена, що для того, щоб працювати бухгалтером, цю роботу потрібно любити. Якщо її не любиш, то й працювати не будеш ніколи, адже не будеш отримувати від неї моральне задоволення. Але займати посаду бухгалтера справа не з простих. Завжди треба бути, так би мовити, «в темі», розбиратись в усьому, обов’язково постійно самовдосконалюватися та робити аналіз. Адже, якщо нічого не аналізувати, можна так нічого й не досягти в бізнесі. Крім того, законодавча база постійно змінюється, тож треба багато читати та розвиватися, щоб нічого не пропустити, адже це величезна відповідальність.
«Щоб працювати бухгалтером, цю роботу потрібно любити. Якщо її не любиш, то й працювати не будеш ніколи»
Також, ми вирішили дізнатися, який він, робочий день бухгалтера: «Він може бути непередбачуваний, – посміхається пані Наталя, – можна провести день не напружуючись, коли, наприклад, не спрацювали чи то служби постачання, чи то служби збуту, а буває така запара, що не встанеш і не підеш. Ну не можна сказати, що кожен день однаковий, бо щодня відбувається щось нове, залежить він ще й від того, яка саме це сфера, контрактна або бюджетна. Головне не допускати помилок, відстоювати свої права як фірми, як фінансово-економічної одиниці держави. Уявіть собі, якщо у тебе в підпорядкуванні ще й двадцять один бухгалтер, то спробуй встеж за кожним, а несеш відповідальність лише ти».
Пані Наталя, також, зауважує, що в бухгалтерській сфері, як і у будь якій іншій, є свої підводні камені. Треба бути вкрай обережним з податковим законодавством, з податковою політикою, адже керівнику завжди хочеться все оптимізувати, мінімізувати, і ти повинен все зробити без помилок, на рівні закону, щоб потім не платити шалені штрафи. Тут потрібно діяти чесно, сумлінно, проявляти логіку, а інколи навіть і винахідливість. Буває, що треба довести керівництву свою точку зору, пояснити. І надзвичайно приємно, коли директор тебе чує та розуміє.
Та і у пані Наталі, бувають такі моменти, коли кажеш собі: «Боже, як я ненавиджу цю роботу!». Однак, потім кажеш собі «Стоп!», але ж я це люблю і головне вмію робити, і робити якісно. А труднощі, вони є у кожного.
Та бухгалтера не лише працюють, а й відпочивають, щоправда з відпочинком виникають деякі проблеми. Бухгалтер це та людина, яка не може встати й піти рівно на двадцять чотири календарних дні, як передбачено в законодавстві. Треба втиснутись у графік між підготовкою та здачею звітів, а звітують бухгалтера щонайменше декілька разів на місяць. І навіть, якщо у тебе виходить поїхати на відпочинок хоч на кілька днів, все одно з тобою завжди поруч ноутбук, а ти і вдень, і вночі на підхваті у керівництва.
Маючи колосальний досвід роботи в бухгалтерській сфері, пані Наталя своїм принципам та вподобанням не змінює. Хоч інколи й виникають думки кинути все та розпочати щось нове. «Тоді я задаюся питанням, а що? Що? Коли я вмію робити свою роботу класно і вона приносить мені не аби яке задоволення. Це вже навіть не робота в прямому сенсі, це стиль життя …», – каже Наталя Гіневська.
«Для мене те, чим я займаюсь, це не робота в прямому сенсі. Це стиль життя …»
«У мене в житті були три учні, такі, що від «А» до «Я». Тому новачку в бухгалтерській сфері я скажу, що найголовніше, це знайти людину, яка захоче дати тобі знання, повірити їй та, що не менш важливо, не боятися ставити питання. Навіть якщо одне й те саме питання ти поставиш п’ятдесят разів. І, обов’язково, займатися самовдосконаленням, адже якщо людина, незалежно від сфери діяльності, не буде займатися саморозвитком, то в житті вона нічого не досягне», – переселенка, бухгалтерка з 25-річним досвідом, любляча мати, Наталя Гіневська.
Залишити коментар