На сьогодні суди у м. Дніпро розглядають клопотання прокуратури про обрання запобіжного заходу у кримінальних справи щодо бійців територіальної оборони, які відмовились виконувати наказ командира йти без підготовки і без зброї на бойові позиції на «нулі» у зоні бойових дій поза межами своєї територіальної громади. Такому наказу командира також мають дати оцінку правоохоронні органи та суд. Але ми вправі розповісти історію, яка сталася в одному з підрозділів територіальної оборони України в зоні бойових дій.
Так, справа щодо обрання запобіжного заходу для бійця ТРО Михайла Байгуша вже знаходиться в апеляційному суді, слухання справи призначено на вівторок 26 липня 2022 року. Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська, не дивлячись на прохання сторони захисту передати Михайла на поруки, все ж таки обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку правозахисників, суд виносив свою ухвалу, як «під копірку», і для Михайла, і для багатьох інших бійців, навіть, не розглядаючи аргументи про обрання інших заходів, не пов’язаних із взяттям під варту.
Коли наказ не виконує один боєць це одне, а коли той же наказ не виконує майже чотириста тероборонівців, це вже повинно наштовхнути на думку, що щось у тому наказі не так, або хтось віддав такий наказ, який потребував роз’яснення для бійців. Чи був такий наказ відданий самим Генеральним штабом, а командир лише його передав, це також невідомо. Тому що, на нашу думку, це каже про те, що є системна проблема в роботі військових командирів і не тільки середнього ланцюжка. Офіцери вищого складу, які мають захищати Україну та довірений ним особовий склад військових, але в результаті перемелюють життя та долі тих, хто не винен у тому, що не хоче бути «гарматним м'ясом».
Проблема в тому, що не забезпечено належне навчання членів територіальної оборони, при чому громадяни, про яких йде мова не «ватники» і не «сепари», нормальні, патріотично налаштовані хлопці, які свого часи добровільно прийшли до військомату, щоб захищати Україну від окупантів, але не пройшовши належного навчання, були відправлені у «гарячу» точку, по суті, на смерть.
Хлопці не відмовлялися воювати, вони тільки спитали командира:
а як це робити, ми не вміємо воювати … Зробивши три постріли з АКМ, воювати не навчишся. Ми готові воювати, тільки ви навчить нас хоча б зброю міцно тримати у руках. А якщо немає можливості нас навчити, то надайте нам завдання яке ми зможемо виконати, а не наказ піти та просто померти за Україну. Адже за Україну треба воювати і жити.
МИ НЕ ХОЧЕМО ПОМЕРТИ ЗА УКРАЇНУ, МИ ХОЧЕМО ЖИТИ ЗА УКРАЇНУ! ТА ЗРОБИТИ ТЕ, ЩО РЕАЛЬНО ЗА СИЛАМИ ЗРОБИТИ!
Ситуація нагадує "героїчну", тобто ви повинні, ненавчені, не озброєні належним чином, піти та померти, а ми про вас напишемо героїчну історію. І нікому на думку не спало, що це нерегулярні війська, а лише територіальна оборона одного з західних міст України, якимось чином опинилася на першій лінії оборони. Головне що цей підрозділ повинен був, якимось чином, зупинити регулярні війська окупантів. Можливо вони пів дня і протрималися б, але б якою ціною?
Хто міг надати такий наказ, - ненавчених чотириста хлопців кинути на смерть? По суті це є злочинний наказ. Але зараз ті, хто віддавав цей наказ, роблять з хлопців «цапів-відбувал», щоб самим уникнути відповідальності. Цей «злочинний наказ» спрямований на знищення особового складу підрозділу, та кримінальне провадження повинно бути відкрито не проти хлопців, а проти тих, хто віддав цей наказ. Хіба такий наказ не шкодить інтересам України та її обороні? Чи не є ті, хто його віддав зрадниками України?
За нашими відомостями ті, хто віддавав такий наказ, почали переслідувати активістів, саме тих, хто перші сказали, що не підуть, не навчені воювати, на явну смерть, та написали рапорти. Таким активістом став Михайло Байгуш.
В цю справу втрутилася прокуратура та почала вмовляти хлопців піти на угоду:
визнайте свою провину та підете далі воювати, та захищати Україну, та кров'ю відмиєте свою провину.
Провину в чому?
Навіть, якийсь адвокат, одного з хлопців, що під вартою, почав всім розповідати, що він вмить закриє усі справи, але за угодою з прокуратурою. Що це означає, для хлопців, вони визнають те, в чому невинні, в них буде реальний вирок, і можливість далі піти на смерть, тому що на гауптвахті їх не навчають воювати, а після угоди вони підуть на фронт тим самим «гарматним м’ясом» тому що, крім трьох пострілів на навчаннях територіальної оборони їх нічому не навчили.
У соціальних мережах вже почалася цькування Михайла Байгуша, як зрадника, який не виконав наказ командира. А який він зрадник і чому, тільки тому що його не навчили воювати?
Але є богато й тих хто розуміє в чому проблема та чого так сталося
Виступ Сергія Амеліна військового капелана щодо ситуації з Михайлом Байгушем:
Мати Михайла Байгуша щодо ситуації
Насправді, проблема найбільш заслуговує уваги громадськості в тому плані, що не тільки за 8 років, але й за чотири місяці активних бойових дій на території України не створено навченого резерву, хто в цьому винний доведеться розбиратися, адже проблема така є і це підриває нашу боєздатність. В країні є платні приватні курси зі стрільби і навіть ті ж, платні курси по риттю окопів, але немає державної програми за цими питаннями. Ті хлопці, які зараз формують батальйони, відверто кажуть:
- ми не готуємо резерв, ми набрали і одразу ж, без навчального підрозділу, вивозимо хлопців на передову …
Це є серйозне порушення, яке не вирішено на рівні Генерального штабу. І можна припустити що тут працюють ті, хто працює на «кремль», тому що не може офіцер, який відданий інтересам держави, припускатися таких помилок, внаслідок яких підривається обороноздатність України та насамперед підривається бойовий дух підрозділів територіальної самооборони, та створюються умови знищення непідготовленого особового складу територіальної самооборони. А ті особи, які зуміли побудувати таку систему, коли непідготовлених хлопців, які записалися в тероборону міста, посилають на передову, працюють проти України.
І тут, замість того, щоб судити хлопців, які масово відмовилися виконувати злочинний наказ, необхідно проводити службове розслідування, яким чином така ситуація взагалі могла статися, і це не одиничний випадок. Чому на 8-му році війни немає адекватної системи підготовки резерву? Чому немає системи підготовки тероборонівців, яких зараз масово почали відправляти до зон бойових дій?
Правозахисниця, адвоката, керівник Луганської правозахисної групи, голова ГС «Міжнародний рух за права потерпілих внаслідок агресії РФ» Наталія Целовальніченко заявила з цього питання: «Дуже важливо, щоб це звернення про наявність проблеми щодо підготовки резерву було почуте нашим Верховним головнокомандувачем ЗСУ Володимиром Зеленським та Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Адже ставлення до людей, до наших захисників - саме це наші цивілізаційні відмінності від орди ворога. Тому необхідне службове розслідування та негайне дієве вирішення цієї проблеми. Від цього залежить доля українського народу та України, як держави. Це питання довіри до влади в тяжкі часи війни.»
Залишити коментар