ТОП-7 цікавих фактів про королеву детективного жанру

АГАТА МЕРІ КЛАРИССА МАЛЛОУЕН (англ. Agatha Mary Clarissa, Lady Mallowan), уродженка Міллер (англ. Miller), більш відома як Агата Крісті - англійська письменниця.

Ім'я при народженні: Агата Мері Кларисса Міллер

Псевдоніми: 1. Mary Westmacott. 2. Agatha Christie Mallowan

Дата народження: 15 вересня 1890

Місце народження: Торки (Англія)

Дата смерті: 12 cічня 1976

Місце смерті: Уоллінгфорд (Англія)

Рід діяльності: прозаїк, драматург

Роки творчості: 1920 - 1976

Напрямок: белетристика

Жанр: детектив, пригодницький роман, шпигунський роман, автобіографія

Дебют: Таємнича пригода в Стайлзе

За кількістю перекладів (понад 100 мовами світу) і сумарним накладом друкованих видань (понад 2 млрд примірників) книги Агати Крісті посідають третє місце в історії після Біблії та творів Вільяма Шекспіра. Крім того, драматургічним творам письменниці належить рекорд за найбільшим в історії числом театральних постановок. П'єса Крісті "Мишоловка", уперше поставлена 1952 року, дотепер безупинно демонструється на підмостках Лондона.

До дня народження письменниці, редакція "По той бік діалогу" пропонує до вашої уваги ТОП-7 цікавих фактів про королеву детективного жанру.

ВОНА СОРОМИЛАСЯ СВОЄЇ ПРОФЕСІЇ

Навіть видавши добру дюжину книг, в офіційних документах в графі «рід діяльності» Агата Крісті наполегливо вказувала «домогосподарка». Більш того, у письменниці, чиїми романами до сьогоднішніх днів зачитується весь світ, не було ні окремого кабінету, ні письмового столу.

Такий аскетизм сама Крісті пояснювала незручністю: свою творчість вона називала не більше, ніж хобі, вважаючи письменництво чимось несерйозним.

Працювала вона уривками, в перервах між домашніми справами, влаштовуючись то за кухонним столом, то в спальні. Втім, на пристрасть письменниці до роботи з текстом це ніяк не впливало - якщо їй все-таки вдавалося усамітнитися, то вона, за власними словами, «забувала про все на світі».

МАТИ ЗАБОРОНЯЛА АГАТІ ЧИТАТИ

Як правило, батьки мріють про те, щоб їх чадо замість безцільного хитання по дому або за його межами проводило якнайбільше часу за читанням. У житті маленької Агати все було навпаки: її мати Кларисса Бемер страждала на легку форму нервового розладу, та до того ж, буквально марила Вікторіанської епохою.

На її думку, справжня леді тих років зобов'язана була грати на музичному інструменті (а краще на декількох), регулярно брати уроки вокалу і вміти танцювати, а от читати їй було абсолютно ні до чого. Більш того, цей навик Кларисса вважала навіть шкідливим і не планувала знайомити доньку з літературою до восьми років.

Майбутня королева детектива, втім, була іншої думки і навчилася читати сама вже в чотири роки.

КРІСТІ СТРАЖДАЛА НЕЗВИЧАЙНИМ РОЗЛАДОМ ПСИХІКИ

Якщо з читанням у письменниці все було прекрасно, то з листом справи йшли набагато гірше. Все життя Крісті страждала дисграфією - порушенням психічних функцій, через яке їй не вдавалося розставляти букви в словах в правильному порядку. Втім, це не завадило їй придумувати приголомшливі сюжети і друкувати їх на машинці. У разі, якщо не виходило, Агата надиктовувала текст комусь зі свого оточення.

До слова, захворювання авторки Еркюля Пуаро і міс Марпл аж ніяк не генетичне, як можна було б подумати. Фахівці в галузі медицини впевнені, що на дисграфію, як правило, страждають люди, які пережили серйозне емоційне потрясіння в дитинстві. А якщо згадати дивні звички матері Агати і додати до цього раптову смерть улюбленого батька, то все стає на свої місця.

ПЕРЕДБАЧИЛА АКТРИСІ ДЖОАН ХІКСОН, ЩО ТА ЗІГРАЄ МІС МАРПЛ

Знаменита бабуся за популярністю може позмагатися з Еркюль Пуаро. Втім, обидва персонажі Крісті такі несхожі один на одного, що порівнювати їх абсолютно безглуздо. В екранізаціях детективних історій, де найстрашніші злочини розкриває миловидна пенсіонерка, знімалися різні актриси. Кожна була по своєму чудова, але от тільки одна з них, Джоан Хіксон, удостоїлася особистої похвали від Агати Крісті ... авансом.

ІНСЦЕНУВАЛА ВЛАСНЕ ВИКРАДЕННЯ (ЧИ НІ?)

Наприкінці 1926 року Агата Крісті безслідно зникла. Пропажа письменниці дивним чином збіглася з проханням її чоловіка Арчібальда Крісті про розлучення. У день «Х» Агата поклала спати маленьку доньку, потім, сіла за кермо автомобіля і помчала в невідомому напрямку, а вже через кілька днів машина з особистими речами жінки була знайдена на березі річки.

На пошуки літераторки кинулася буквально вся країна: британські газети рясніли заголовками про можливе викрадення або навіть вбивство, поліція викликала на допит чоловіка Крісті разом з його коханкою - само собою, в першу чергу, підозра впала саме на цю парочку. Втім, вже за одинадцять днів Агата знайшлася живою й абсолютно здоровою (останнє підтвердила медична експертиза).

Що ж сталося насправді, і які цілі переслідувала романістка, з'ясувати так і не вдалося. Хоча пліткарі стверджували, що таким чином Крісті планувала підставити невірного чоловіка.

РОЗБИРАЛАСЯ В ОТРУТІ

Незвичайне захоплення з'явилося у письменниці ще в період Першої світової війни, куди та вирушила медсестрою-добровольцем. «Дайте мені, замість іграшки, симпатичну смертельно небезпечну бульбашку, і я буду щаслива», - говорила Крісті. І в цьому твердженні не було ні натяку на жарт, в токсичних речовинах вона дійсно розбиралася краще багатьох фахівців. Підтвердженням тому служить справжній доробок способів позбутися неугодної людини в романах Крісті: в цілому, її персонажі були отруєні 83 рази, і кожен випадок не був схожий на попередній!

Крім того, колись зовсім юна Агата, збиралася стати фармацевтом, однак замість професії придбала фобію - зробити помилку в приготуванні того чи іншого зілля та отримати смертельну отруту замість ліків. На щастя, її побоювання, так і не збулися, а ось відмінне знання різного роду отруйних речовин стапло в нагоді у письменницькій кар'єрі.

ЕРКЮЛЬ ПУАРО БУВ СПИСАНИЙ З РЕАЛЬНОЇ ЛЮДИНИ

Мабуть, найвідоміший персонаж «королеви детектива», чарівність якого не може залишити байдужим навіть самого скептично налаштованого читача, мав реальний прототип. Ще в середині 1910-х років Крісті побачила на автобусній станції забавного бельгійця, чиє обличчя прикрашали розкішні вуса. Чоловік, судячи з усього, був диваком - жести, міміка і навіть рідкісні репліки, видавали в ньому людину з примхами, але не позбавлену, при цьому, гострого розуму. Образ випадкового перехожого так надихнув романістку, що вона зробила його головним героєм цілої серії книг.

Втім, він швидко їй набрид, а згодом, і зовсім став викликати роздратування. Більш того, через багато років письменниця, не бентежачись, називала свого персонажа «огидним, бундючним, утомливих, егоцентричним маленьким лицеміром» і «жирним виродком». Крісті не раз скаржилася на те, що при всій нелюбові ніяк не може розлучитися з нестерпним диваком-детективом. Виною тому була популярність Пуаро, яку той мав серед читачів.