Статтю написано під керівництвом Галини Григорівни Замкової-Чорної.
Петриківський розпис є одним із найвідоміших видів декоративно-орнаментального народного малярства, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка. Він відзначається яскравими кольорами, багатим орнаментом та символікою, що відображає природу, побут та традиції українського народу. Побутові речі з візерунками в стилі петриківського розпису збереглися з XVII століття. Нині знаменита техніка малювання перетворилася на бренд, мистецтво стало популярним у всьому світі в якості елементу дизайну та розпису різних побутових предметів.
Фрагмент роботи Калюги Наталі Родионівни, художниці петриківського розпису, роботи якої брали участь в експонатах ЮНЕСКО.
5 грудня 2013 р. Петриківський розпис було внесено до Репрезен- тативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, таке рішення було ухвалене під час 8-ї сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, яка відбувається в столиці Азербайджану. У роботі 8-ї сесії взяли участь 600 експертів з 95 країн світу.
Тільки розписи, які створено на території громади Петриківка мають статус ЮНЕСКО, інші розписи можуть тільки називатися вироби у стилі Петриківського розпису.
У 2012 році Міністерство культури України визначило петриківський розпис об'єктом нематеріальної культурної спадщини України.
Василь Григорович Біленко, Директор Центра народної творчості «Петриківка», заснованого 1998 року, біля виставки експонатів для ЮНЕСКО
Частина експонатів, які були підготовленні для набуття статусу об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Витоки Петриківського розпису. У Дніпропетровській області розкинулося чарівне село Петриківка, відоме своїм унікальним народним декоративним розписом. Його коріння сягає від давніх традицій настінного малюнку, що народилися у сиву давнину, коли з'явилася перша "хата-мазанка". Символіка цих орнаментів мала глибоке космогонічне значення та відігравала роль магічного оберегу, який, як вважали місцеві жителі, захищав від лихих духів. Саме тому віра в те, що яскраві квіти та орнаменти на одязі, посуді та будинках забезпечать людину захистом, була надзвичайно поширеною. Сьогодні це мистецтво не лише зберігається, але й активно розвивається, переносячи в сучасний світ багату культурну спадщину та національну ідентичність Дніпропетровщини. Ця місцева культура також свідчить про велич духу та глибину епічного народного мислення, яке вбирає в себе кращі традиції та духовні цінності.
Петриківський розпис у його сучасному вигляді усталився, коли в 17 столітті у Петриківці осіли перші переселенці з Поділля, Полтавщини, Слобожанщини. Зовнішні та внутрішні стіни, печі, двері, скрині та інші меблі, укриті малюнками з побуту, квітами, — викликали правдиве відчуття щастя і цілковитої гармонії. Вважалося навіть чимось неприродним, якщо котрась хата стояла без розпису.
Cтіни у центрі міста Петриківка розмальовані сучасними художниками Петриківського розпису.
м. Дніпро, вул. Спогадів
Символіка та філософія петриківського розпису. Не менш цікавою є символіка мотивів розпису.
Дерево життя, дерево роду — символ всесвіту, його зародження; символ росту, гармонії, безсмертя; невичерпних життєвих сил; вічного оновлення та відродження.
Композиція букет-вазон - це одвічний образ квітучого дерева життя.
Лиштва (фриз) - символізує безкінечність.
Квітка символізує захоплення красою рідного краю, любов до оточуючого світу, уособлює одвічне шукання майстром вселенської гармонії й краси, як ніщо інше точно передає високий, окрилений стан людини-творця. Крім того, квітка як вершина прекрасного в природі, відображає глибинну сутність петриківського розпису, його філософію: людина є не центром, а лише часткою Всесвіту на рівні з галузкою, пуп’янком, квіткою.
Калина – символ дівочої вроди.
Мальва – символ козацької доблесті.
Дуб – вияв сили та мужності.
Зображення птаха – символ гармонії, світла, щастя.
Півник символізує пробудження, відродження.
Вінок - оберіг, а також символ дівочої невинності, так як тільки незаміжні дівчата мали право носити віночки.
Зображення ока - Бог, Боже око.
Півник символізує пробудження, відродження
Комод початку 20 століття розписаний Петриківським розписом.
Зображення Дерева життя на комоді початку 20 століття,
на ньому зображали всю сім’ю.
З двох боків зображено батьків, а посередині - дитя.
В основі даного мистецтва лежить неабияка спостережливість і любов до рідної природи, вміння помічати найдрібніші деталі та передавати їх в зображенні, гармонійні поєднання відтінків і форм. Не дивно, що унікальні та розкішні орнаменти стали предметом гордості кожного українця.
Петриківський розпис дійсно має вражаючу кількість шедеврів, які можна побачити у різних музеях України. Однак, одна з найбільших та найцінніших колекцій розпису знаходиться у Центрі народного мистецтва "Петриківка" у селі саме Петриківка. Цей центр став своєрідним храмом мистецтва, де можна ознайомитися з різноманітними творами майстрів розпису, дослідити їхню техніку та відчути дух народної творчості.
Центральний вхід до центру народного мистецтва “Петриківка”.
Колекція цього центру не лише вражає розмаїттям і красою, але й є важливим джерелом для збереження та просування петриківського розпису. Вона привертає увагу як місцевих жителів, так і гостей з інших країн, допомагаючи поширювати славу та культурне значення цього унікального мистецтва.
Центральний вхід до центру народного мистецтва “Петриківка”.
Стародавні вироби Петриківського розпису,
які продавались на ринку для прикраси будинку. (Лиштва, фриз)
Так, у приміщенні музею зібрана вражаюча колекція робіт петриківських майстрів від ранніх творів до сучасних інтерпретацій. Відвідувачі можуть насолодитися різноманіттям стилів, технік та орнаментів, які зробили цю маленьку громаду відомою у всьому світі.
У музеї представлена найбільша колекція картин Самарської Ганна Миколаївна, раніше відома, як Ганна Косяченко. Вона є видатною українською художницею, майстринею народного декоративного живопису та петриківського розпису.
Ганна Миколаївна Самарська та її твори.
Ганна Миколаївна продовжує та розвиває творчі ідеї видатної художниці Катерини Білокур та інших майстринь з Петриківки. Вона має статуси «Народної художниця України» та «Заслужена майстриня народної творчості України». За свій внесок у розвиток української культури та мистецтва їй був присуджений орден "Знак Пошани". Самарська Ганна Миколаївна також є лауреаткою премії імені Катерини Білокур та членкинею Національної спілки художників України. Її творчість відзначається не лише високим мистецьким рівнем, а й глибоким духовним зв'язком з народною традицією та культурою України.
«Люди, будьте квітами».
Роботи художниці Ганни Самарської в Петриківському музеї.
Мені вдалось у Петриківці познайомитись та поспілкуватись із сучасною художницею Світланою Біленко.
1. Коли Ви вперше почали ознайомлюватися з петриківським розписом?
- Оскільки я народилася в сім’ї художників, ознайомлення в мене було з самого дитинства. Це світ краси, у якому я зростала.
Світлана Біленко - Петриківська сучасна художниця
2. Хто став Вашим учителем у цій справі?
- Звичайно, що це була моя мати, бо вона є заслуженою народною художницею України. Ми всі разом сім’єю сідали за стіл і починали щось малювати. Також я відвідувала гурток петриківського розпису, потім художня школа, яка саме в Петриківці, тоді моїм викладачем була прекрасна художниця Перетіна.
3. Коли Ви зрозуміли, що це Ваше призначення та покликання?
- Через те, що я в дитинстві постійно брала участь у змаганнях, виставках та неодноразово перемагала, то коли постало питання, куди поступати, то довго не думала, а взяла та й обрала малювання і вступила в Театральний художній коледж на відділення живопису.
4. Які загадки має петриківський розпис?
- Однією із загадок є те, що достеменно невідомо, яка саме людина була найпершим творцем петриківського розпису. Правда, дуже цікаво дізнатися, але й на сьогодні не відомо, хто це був.
5. Чи складно навчитися малювати петриківський розпис?
- Ні, але людині треба розвиватися та наполегливо працювати і бути впевненим у тому , що це ваше призначення.
6. Чи є Вас учні, тобто ті, хто продовжили Вашу справу?
-Так, такими учнями є і мій син, а також ще приїжджають діти з усієї Дніпропетровщини задля майстер-класів, або ті, які протягом літа вивчають мистецтво петриківського розпису.
7. Що найбільше подобається Вам у Вашій роботі?
- Мені подобається малювати на папері. Можна створити будь - що. Я люблю взяти чистий аркуш паперу, наколотити на ньому палітру і, не роблячи композицій, почати малювати, не знаючи, що буде: чи пташка, чи квітка. Це як намистинки нанизуються на ниточку і тут, і там. А потім народжується на папері диво
8. Яке є у Вас побажання для наступних творців петриківського розпису?
- Звичайно, бо дуже хочеться, щоб наша справа жила віки. Тому бажаю юним даруванням учитися, тобто зберігати традиції петриківського розпису і вивчати щось нове, а також вивчати мову, подорожувати та знайомити світ з нашим мистецтвом – з перлиною Дніпропетровщини, яка визнана ЮНЕСКО як нематеріальна спадщина. А також бажаю миру у всьому світі, щоб не було воєн і розквітала на Земля, як петриківський розпис!
Роботи Біленко С.М.
Варто зазначити, що для популярізації та збереження українського народного мистецтва та розвитку зеленого туризму в Україні щорічно я проводили фестиваль “Петриківський Дивоцвіт”, який було започатковано в 2008 році, відбувався він на початку вересня кожного року в селищі Петриківка.
Петриківський розпис – оберіг наших захисників.
Але зараз в Україні відбувається війна, спровокована російською агресією, весь народ бореться за волю та незалежність, у цьому нам допомагає весь світ, а також наш петриківський розпис, який оберігає наших захисників. Ми віримо, що і чудодійна сила нашого древнього мистецтва, яке несе світло і щастя, допоможе нам врятувати світ від темних сил!
Залишити коментар