Місцева влада Вишгородського району кинула на призволяще більше трьох сотень переселенців

Наша подорож містами України та знайомство з цікавими, мужніми, видатними переселенцями, продовжується. Сьогодні, наша гостя, активістка, координаторка та просто красуня, Гайде Різаєва. Про нелегкі будні переселенців, прийдешні вибори та неймовірну жагу до життя внутрішньо переміщених осіб, далі в матеріалі.

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ

У селі Нові Петрівці офіційно зареєстровано близько 320 внутрішньо переміщених осіб, приблизно така сама кількість переселенців дійсно мешкає на цій території.

Населення Нових Петрівців, за даними офіційного сайту Новопетрівської сільської ради, складає близько 10 тисяч осіб.

ДОВІДКА: Нові Петрівці - село у Вишгородському районі Київської області. На території села розташована історична місцевість Межигір'я.

Розмова з Гайде Різаєвою розпочалась з висловлення чималих сподівань та покладання великих надій на внутрішньо переміщених осіб, які, на думку пані Гайде, що б там не було, мають взяти участь та, враховуючи настрої серед даної категорії осіб, візьмуть участь у місцевих виборах восени цього року.

"Чому, зазвичай, переселенці не голосують на виборах? А тому що, насправді, це дуже проблематично. Не кожен зможе знайти вільний час, для того аби піти, взяти, наприклад, рішення суду, відмітитись. Принаймні, так і було останні шість років. Однак, якщо виборча система стане більш спрощеною, то люди, звичайно, будуть голосувати"

Пані Гайде, скажіть, чи не замислювались Ви над тим, аби висунути свою кандидатуру на цьогорічній місцевій виборчій гонці? Якщо так, то, можливо, Ви вже маєте певні нариси своєї передвиборчої програми?

"Скоріше за все, так, я буду висувати свою кандидатуру, принаймні, в депутатський корпус. Якщо, звісно, переселенці мене підтримають (посміхається Гайде). Авжеж, перш за все, я звертатиму увагу на питання, які пов'язані з переселенцями та біженцями. Більш того, з людьми, які у зв'язку з воєнними діями на Донбасі, опинилися в тяжких життявих обставинах"

ДОВІДКА: Гайде Різаєва - екс-держслужбовець, у минулому - начальниця відділу в Господарському суді Автономної Республіки Крим, активістка, екс-полонена, політична діячка, координаторка групи "Патріот" по звільненню заручників.

"Але, найглобальніша проблема, яка на сьогоднішній день існує - це житло. А точніше, його відсутість у переселенців. Також, необхідно допомогти особам, які не мають доходу, знайти роботу з гідними умовами праці. І кожен конкретний випадок, я  планую розглядати окремо, тому що у всіх різні проблеми та потреби. Треба виходити з того, ким була ця конкретна особа до війни, до вимушеного переїзду на підконтрольну Україні територію, після анексії чи після оккупації. Головне, на мою думку, дізнатись, що необхідно людині для щастя, для продовження нормального життя, а не існування, вже на новому місці"

"Чому необхідно "точково" займатись кожною людиною? Тому що в кожній родині свої проблеми та свої потреби. У когось вже є житло, наприклад, він якось встиг продати старе та купити нове, а дехто навіть цього зробити не може, не може посилити програму, навіть 70 на 30 чи 50 на 50. Хтось не може знайти роботу за спеціальністю та своїм, нехай і великим, стажем роботи. Тобто, немає потрібних комунікацій. У декого в родинах є діти інваліди ... Хтось повернувся з полону, як я. Тобто, у кожного абсолютно різні, свої проблеми"

Пані Гайде, на Вашу думку, чому таке глобальне та важливе питання як забезпечення житлом переселенців, за шість років, так і не знайшло свого вирішення, й досі не втілене в життя?

"Одразу почнемо з земельних питань. В Україні, вся земля, знаходиться, так би мовити, "у затінку" - не зрозуміло хто її власник і тому подібне. Хоча, насправді, можна було б виділити якісь засоби, припустимо, якщо б держава просто надала землю задля масового розселення біженців. Візьмемо якусь область - Київську, Харківську, Дніпропетровську чи будь-яку іншу - землі в Україні багато. І якісь початкові засоби для того, аби люди елементарно могли побудувати собі одну кімнату, але свою, могли би стати великим кроком вперед. 

Насправді, всі ми розуміємо, що протягом цих шести років виділялись великі кошти, в тому числі, грантові, для підтримки родин, які вимушено переїхали. Однак, в нашій країні все "з'їдається", десь витрачається, не працюють усі три гілки влади, це законодавча, виконавча та судова. І в такій круговерті ця ситуація крутиться всі шість років"

"За шість років ми не бачили жодного представника влади. ЖОДНОГО. В окремих випадках допомагають лише волонтери, яких можна перерахувати на пальцях.

До речі, переселенці, в тому числі атовці, неодноразово звертались до місцевої влади з проханням про допомогу. Доки, жоден з них, не отримав ні житла, ні будь-якої іншої допомоги в цьому районі. Також, сьогодні, тут не існує жодної програми, спрямованої на вирішення проблем внутрішньо-переміщених осіб"

"Саме тому, я вважаю, що в обов'язковому порядку, необхідно розробити та закріпити на державному рівні низку законопроектів, спрямованих на врегулювання ситуації, яка склалася по відношнню до переселенців, які, вже шість років поспіль і по сьогоднішній день, кинуті державою на призволяще.  

Це зможе зробити лише та людина, яка сама є переселенцем, адже дуже важко достукатись до свідомості тих людей, які самі не пройшли через те, що втратили домівку, Батьківщину, побут, роботу, бізнес ... І, які так і кажуть: "Нам це не цікаво!"

"Якщо ми говоримо про те, що Україна єдина, а Донбас - це Україна, Крим - це Україна, тоді чому ми не можемо реабілітуватися в ситуації, що склалася тут, на підконтрольній частині України, і стати тими, якими були чи такими, якими зробило та навчило нас життя"

У статті використано фотоматеріали з офіційного сайту Новопетрівської сільської ради, автор Сергій Демідчук.