Пане Миколо, на Вашій пам’яті не один десяток спортивних років, тож скажіть будь-ласка, чи було колись керівництво Луганської області зацікавлене в розвитку та піднятті спорту як такого в цьому регіоні, чи зазвичай, справа далі, всім звичного піару, не заходила?
На мою думку, одразу ж необхідно почати з прикладу. На початку червня за традицією, запровадженою в області відомим регіоналом Олександром Єфремовим, відзначалася річниця з дня утворення Ворошиловградської області в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки. Зазвичай, у такі дні регіонали завжди влаштовували пишні святкування. У 2003 році під 65-річчя створення області навіть примудрилися провести реконструкцію стадіону «Авангард» в Луганську, щоб показати свої досягнення двадцяти-тисячною аудиторією і мільйонної аудиторії.
Правда, знаючі люди розповідали, що реконструкція даної спортивної арени обійшлася з документами в 11 мільйонів гривень, а насправді було витрачено всього півтора. Тож, про яку зацікавленість може йти мова.
А звідки така обізнаність реальної обстановки щодо витрачених коштів?
Про якість ремонту мені відомо не з чуток, тому що офіс футбольного клубу «Зоря», де я тоді працював, перебував на стадіоні «Авангард» і вже після першого дощу мій кабінет був залитий дощем, який успішно просочився крізь новенький, як зазначалося в документах, в сім шарів вкладений, дах. Шар виявився один, та й то дуже худенький. Тому довелося докласти героїчні зусилля, щоб врятувати оргтехніку.
Пане Миколо, скажіть, а як сьогодні йдуть справи зі спортивними досягненнями в Луганській області?
Знаєте, як і раніше, я сподівався знайти звіт про досягнення Луганській області і тепер. І, в першу чергу, в дуже близькій для мене сфері фізичної культури і спорту. Тим більше, пам'ятаю, як три роки назад своє 85-річчя сусідня Донецька область зазначила установкою по всій підконтрольної Україні частині області установкою 85 (вісімдесят п'ять) футбольних майданчиків 42Х24 м. На жаль, в Луганській області, про таке доводиться тільки мріяти.
Нещодавно розкопав у своїх архівах фото з обкладинками книг, які були випущені в 2011 році редакцією газети «Футбол плюс спортивні новини». Одна з книг носила назву «Особистості луганського спорту», де були зібрані інтерв'ю з видатними спортсменами та тренерами, що прославили свого часу область по всьому світу! В тому числі зі всіма тринадцятьма олімпійськими чемпіонами, яких зростила колись луганська земля. І подумав, а про що б ми могли написати продовження такої книги, якщо б взяли за основу останні п'ять років, наприклад. Жахнувся, адже писати, виявляється, немає про що!!!
Скажіть, а чи всі «керівники» спорту в Луганській області, скажімо відверто, зневажливо ставилися та продовжують ставитися до фізичної культури та спорту в регіоні, чи є серед них і більш менш, розважливі та, все ж таки, не байдужі люди?
Я чудово пам'ятаю всіх голів облспорткомітетів і начальників облспортуправлінь, починаючи від Тригубова і закінчуючи Акімовим. З усіма доводилося плідно співпрацювати. А з Іваном Федоровичем Шовкоплясом, наприклад, до цих пір збереглися дружні стосунки. А ось про цього «керівника» спорту в області Антона Волохова і згадати нічого. Хіба що те, як він кинув мене на гроші, не сплативши обіцяне відрядження дитячої команди футбольного клубу «Луганочка» для участі в чемпіонаті України. І як виявився замішаним у скандалі з продажем-купівлею бази «Олімп». Хоча, що це я! Найголовніше досягнення цього персонажа – це його «похід» в Луганськ святкувати день міста!!!
"Хороша людина – це НЕ ПРОФЕСІЯ!!!"
А загалом щодо розвитку спорту в області, чи є що згадати луганчанам?
З впевненістю відповідаю, що згадати, на превеликий жаль, нічого! За п'ять років на Луганщині так і не з'явився стадіон, здатний приймати ігри чемпіонату України з футболу. В результаті чого легендарна «Зоря» проводить свої домашні матчі в Запоріжжі, а не менш легендарна «Луганочка» - в Сумах!!! Та що там футбол!!! У всі часи про спортивні досягнення області судили за досягненням її спортивних команд. Пам'ятаєте чемпіона 1972 року ворошиловградську «Зорю», учасників європейських кубкових турнірів волейбольні жіночу «Іскру», чоловічу «Зірку», яскраву баскетбольну команду «Автомобіліст», гандбольний «Буревісник»??? А десять поспіль перемог у чемпіонаті СРСР спортивного клубу «Зоря» в командних змаганнях з важкої атлетики???
І мало хто тепер пам'ятає. Тому що всі традиції благополучно загублені. А розвитком ігрових видів спорту Волохову займатися ніколи!!!
Ну, а хоча б концепція розвитку спорту в Луганській області наявна?
Годі й казати, про таке поняття в області ніхто й чути не чув! Ну не потрібні здорові люди області!!! У свій час, будучи керівником області, Юрій Гарбуз вимагав з мене програму розвитку жіночого футболу в області і обіцяв завалити мене бюджетними грошима!!! Ніхто жодного разу цю програму ніколи не розглядав, і, природно, ніхто ніколи грошей на розвиток олімпійського виду спорту в області не видавав.
Гаразд, якщо б тільки на жіночий футбол. В області немає жодного виду спорту, яким вона могла б пишатися!!!
В минулому році зовсім випадково потрапив на підведення підсумків у сфері спорту напередодні Дня фізичної культури і спорту в Україні. Так от всі більш-менш пристойні результати були показані луганськими спортсменами в ...інваспорті!!! Склалося враження, що в області, щоб стати переможцем або призером престижних змагань, потрібно для початку стати інвалідом...!!!
Скажіть, пане Миколо, сьогодні, Ви все ж таки сподіваєтесь на позитивні зміни в спортивній сфері, чи вважаєте, що очікувати поліпшення для розвитку спорту в Луганській області вже не варто?
Чесно кажучи, була надія на те, що все змінитися у сфері спорту після призначення на пост глави області Комарницького, який тут же підготував наказ на звільнення бездарного керівника Волохова. Але не тут – то було! Досвідчений апаратник моментально пішов на лікарню, тихенько пересидів бурю і знову сплив вже при новому главі області Гайдая, який по одному йому відомих причин, скасував наказ свого «попередника».
Якось один мій знайомий, який був свого часу заступником голови облдержадміністрації, картав мене: «Що ти все на Волохова наїжджаєш! Це я його рекомендував його на цю посаду. Антон – людина хороша»!!! Може, як людина, він і хороший. Але як спортивний керівник він бездарний. Повірте, мені є з чим порівнювати.Можу навести як приклад такої людини як Олексій Сердюков, який очолював спорт в Луганську протягом більше тридцяти років. Приходили і йшли заходи, приходили і йшли партії, рулівшіе в місті, але його ніколи ніхто не чіпав !!! Тому що людина була на своєму місці. І так управляти сферою фізичної культури і спорту, як він не міг ніхто. І це розуміли всі тимчасові виконавці, дориваються до влади.
Шкода! Дуже шкода, що втратили п’ять років! За цей час можна було досягти багато. Адже на самому початку створення спортивного ліцею в Кремінній була домовленість з людиною, який планувався на посаду директора про те, що в ліцеї будуть працювати дві групи дівчаток у відділенні футболу. Але Волохов вирішив по-своєму, призначивши свою людину. У перший рік замість того, щоб думати про розвиток, набрали групу на відділення футболу юнаків - одинадцятикласників !!! Викинули бюджетні гроші коту під хвіст. І ніхто за це ніякого покарання не поніс.
Що ми маємо в сухому залишку? Тільки одне - розвиток фізичної культури та спорту в Луганській області на нулі: інфраструктури немає, спортивних команд немає, тренерів немає, спортсменів немає. Один Інваспорт поки ще дихає за рахунок довоєнних напрацювань. Але відсутність інтернату для людей з обмеженими можливостями на підконтрольній Україні території призведе до того, що через рік-два і досягнення в Інваспорті випаруються !!!
Зате, Антон Волохов - людина хороша !!!
Залишити коментар