Донецькі не хочуть срати в хаті, вони хочуть жити по людські

Дмитро Сітніков, учасник бойових дій на сході України. За день до того, як закрився Іловайський котел, командир підрозділу, в якому проходив службу Дмитро, вивів підрозділ чим спас життя своїм бійцям. Дмитро переселенець з Макіївки, тому після того як звільнився зі служби, повинен був починати все з нуля.

Велика сім’я, велика відповідальність. Дружина Олена, дві мами, дві дочки та син. Треба було якось налагоджувати нове життя.

В інтернеті Дмитро знайшов об’яву про те, що в селі Могутнє, Кіровоградської області продається хата.  Поїхали, подивились, господар прознавши що Дмитро учасник бойових дій, трохи уступив за хату, та так і з’явилось подвір’я у родині Сітнікових.

Працювали з ранку до ночі, та почали з того, що провели воду до хати, та прорили каналізацію. Могутнянє дивувалися тому що роблять донецькі, та замість того щоб допомогти сміялися та казали:     

    - Оце таке, донецькі хочуть срати в хаті …

Донецькі не хотіли срати в хаті, донецькі хотіли жити по людські, щоб не ходити до вітру, а прийти з роботи та в душ з гарячою водою, а не в тазу воду гріти, щоб обмитися.

Треба було все починати з початку, треба було заробляти гроші, а яка робота в селі, треба було обробляти гектар землі. Тому подружжя вирішило робити на землі, посадили картоплю, буряк, часник, люцерну, завели птахів, свиней, козлят.

Дружина Олена теж вирішила не шукати роботу «на дядька» за півтори тисячі гривень, а почала з того, що завела пасіку з десяти вуликів та гарно справляється. Вже в цьому році вирішила не зупинятись на досягнутому, та хоче розвиватись, та придбати вже в цьому році ще сорок вуликів.

Мрії потроху збуваються та вже до цього медового сезону Дмитро та Олена придбали електричну медогонку

Важка робота на селі, але велика сім’я впорається, тому що всім є робота і двом матусям і маленьким дочкам, і вже дорослому сину.

Дмитро в цьому році спробував болотуватися у депутати Могутнянської селищної ради, але не вибрали його депутатом селяни, вибрали таксиста з міста, чомусь порахували що таксист, який не мешкає в селі, та далекий від сільської праці, буде гарніше захищати та дбати про інтереси селян. Нема ще довіри донецьким з боку місцевої громади, кажуть що донецькі прийшли відняти землю у громади … та то таке.

А ще Дмитро організував в селі ГФ ОГП Муніципальний охорона Кіровоградського району, та разом з місцевою поліцією приймає участь в охороні громадського порядку на селі.

Кажуть авторитет він роками наробляється, а сім’я Сітнікових тільки почала свій сільський шлях, та ми впевнені, у цього працьовитого сімейства все попереду, і депутатство, і вулики, і все у Дмитра та Олени буде добре.