Яким чином іноземний продукт харчування з’являється на полицях супермаркету певної країни?
Як правило, перед тим, як потрапити у продаж, товар проходить безліч перевірок і сертифікацій на якість. Часто органи з питань безпечності харчових продуктів кожної країни видають ліцензії на ввезення тієї чи іншої продукції на їх ринок, а також визначають умови, за яких таку продукцію можна вважати «відповідною стандартам».
Як правило, такі ліцензії видаються за умови, що іноземний виробник повинен надати гарантії щодо безпечності його продукції, що свідчили б про відповідність товару міжнародним стандартам і санітарно-епідеміологічним нормативам.
Проте одна справа - надати ліцензію на ввезення «звичних» нам продуктів харчування таких, як, до прикладу, риба, яйця, овочі та фрукти. Зовсім інша - авторизувати імпорт такої «екзотики», як олія з антарктичного криля чи зернові батончики, збагачені білковим екстрактом комах тощо.
Різниця очевидна: у випадку з рибою і яйцями встановити відповідність продукту міжнародним стандартам і його безпечність для споживачів набагато легше.
Тож постає питання: чи варто країні відмовлятись від ввезення незвичних продуктів просто тому, що вони є «нетиповими» для неї і в теорії можуть становити потенційну небезпеку для здоров’я?
Це питання вже давно стало дилемою, з якою зіткнулось багато країн світу. Проте особливо це актуально для ЄС, який об’єднує 27 країн світу з абсолютно різним підходом до питань «безпечності» і «якості» харчової продукції. Саме тому розробка уніфікованого регулювання щодо таких продуктів є вкрай важливою.
Наразі таке регулювання вже розроблене і удосконалене у новому Регламенті ЄС 2015/2283, що набрав чинності з 2018 року.
Варто сказати, що його впровадження відбувається досить успішно. Питання полягає в тому, якою ціною дістається виробникам «екзотичних» продуктів доступ на ринок ЄС.
Спробуємо розібратись.
Що ж це за звір - «нові види харчових продуктів»?
Формально ЄС визначає «нетрадиційні» продукти харчування терміном «нові вигляди харчових продуктів» (далі - нові продукти). Згідно з пунктом 2 статті 3 Регламенту ЄС 2015/2283 новими вважаються, зокрема, ті продукти, які:
- люди не вживали в «значній мірі» на території ЄС до 15 травня 1997 р. (у цей рік набрав чинності перший Регламент стосовно нових продуктів);
- що складаються або походять від мікроорганізмів, грибів або водоростей, мінералів; нетипових для країн ЄС рослин чи тварин;
- продукти, вироблені із застосуванням наноматеріалів.
Не можуть вважатись «новими» продуктами харчові ферменти, більшість домішок і розчинників.
Важливо те, що претендент на отримання ліцензії сам повинен оцінити за встановленими у Регламенті критеріями, чи може його товар підходити під визначення «нові продукти». У випадку, якщо існують сумніви стосовно такого визначення, то виробник повинен проконсультуватись з відповідними органами країни, в яку він планує завозити продукцію, чи можна її вважати «новою».
Окрім того, ліцензія видається саме на «екзотичний» інгредієнт продукту, а не на цілий кулінарний виріб. Тобто, хліб з додаванням насіння чіа не може вважатись «новим продуктом». У даному випадку екзотичним компонентом є саме насіння чіа, саме тому гарантії безпеки надаються лише щодо нього. Проте у своїй заявці на отримання ліцензії виробник все одно повинен вказати, де саме збирається застосовувати насіння (йогурти, тістечка, хліб і т.д).
У загальному все виглядає достатньо просто. Проте на практиці довести безпечність «екзотичного» продукту буває досить складно.
Як правило, заявка на отримання ліцензії щодо ввезення продукту повинна включати чималий перелік даних.
Отож, виробник зобов’язаний:
- надати всі наявні наукові дані, які підтверджують безпеку його «нового продукту» (включаючи як дані на користь, так і не на користь виробника);
- максимально деталізовано описати повний процес виробництва;
- додати інформацію про потенційні сторонні речовини, домішки або забруднювачі, що можуть бути наявні у продукті;
- дослідити токсикологічні та алергенні властивості нового продукту;
- розрахувати добову норму споживання продукту і способи його дозволеного використання (у якості повноцінного продукту чи як додаток до страви)
Оцей весь громіздкий пакет даних потім потрапляє на розгляд до Європейської комісії (далі- Єврокомісії), яка, в свою чергу, звертається до Європейського органу з безпеки харчових продуктів (EFSA) для перевірки достовірності наданої інформації. EFSA проводить додатковий аналіз безпечності продукту і надає свою оцінку. Після цього Єврокомісія вже приймає остаточне рішення щодо видання ліцензії на ввезення продукту.
Доволі затягнута процедура, чи не так? Проте раніше діяли ще жорсткіші стандарти, згідно з якими ліцензія надавалась не на конкретний продукт, а кожному конкретному виробнику. Тепер достатньо одноразово довести безпечність продукту, щоб усі його виробники могли безперешкодно його ввозити.
Більше того, якщо існують докази, що певний продукт вживався в якійсь країні за межами ЄС не менше 25 років, то ліцензія надається автоматично без надання виробником вищезазначених стосів аналізів і перевірок (такий продукт вважається «традиційним»).
І аж після того, як були проведені всі необхідні перевірки і «новий продукт» було дозволено для ввезення в ЄС, його додають у так- званий Загальний список дозволених нових продуктів (Union list of novel foods). У цьому списку можна побачити повний перелік авторизованих на сьогоднішній день «нових продуктів», а також дозволені способи їх використання у виробництві.
Здавалося б, що процедура перевірки і авторизації нових продуктів достатньо прозора і ретельна, проте насправді для деяких продуктів такі видання дозволів ЄС затягуються на десятиліття.
У таких випадках Єврокомісія опиняється у ситуації, коли з одного боку, вона не може безпідставно відмовити у авторизації на імпорт певного продукту, бо не існує підстав вважати його «небезпечним». З іншого - у деяких країн-членів ЄС можуть бути підстави вважати, що цей продукт може становити небезпеку для здоров’я споживачів, тому дозволити продукт теж складно.
Отож, спільну позицію виробити не вдається і заява на ліцензію залишається «у шухляді» Єврокомісії на невизначений термін.
Тепер розгляньмо на практиці, як це відбувається.
Хто в ліс, а хто по дрова
Довгий час таким «суперечливим» продуктом був…каннабідіол (CBD). Екстракт цієї речовини отримують з промислової коноплі. Зразу ж виникають асоціації з сумнозвісними психотропними препаратами, проте одразу варто зазначити: промислова конопля відрізняються від марихуани, хоча вони є різновидами однієї й тієї ж рослини.
На відміну від марихуани, промислова конопля містить меншу кількість психоактивного компоненту і має вищий вміст непсихотропного екстракту (тобто, CBD). В процесі виділення CBD з коноплі виробником відфільтровуються усі інші речовини, зокрема й ті, що мають негативний вплив на нервову систему.
Окрім того, сам по собі CBD не викликає зміни свідомості, не впливає на сприйняття або увагу людини. Навпаки, ця речовина має значний медичний потенціал, оскільки ефективно використовується для полегшення спазмів, судом, стримування нападів епілепсії; має протизапальний ефект і т.д.
Попри усе це, до CBD майже 60 років застосовувались надзвичайно жорсткі обмеження щодо ввезення на територію ЄС через побоювання стосовно його токсичності. Лише у 2019 року ця речовина змогла увійти до Загального списку дозволених нових продуктів ЄС і виробники спокійно могли її експортувати.
Це тривало недовго, адже вже у червні 2020 року Єврокомісія заморозила розгляд заявок (50 заявок) на отримання ліцензії для ввезення CBD через переконання, що ця речовина є наркотиком. Дивним є те, що у цій ситуації жоден виробник не намагався оспорити затримку у розгляді його заяви чи надати переконливі докази щодо безпеки продукту.
Справа з CBD так і продовжувала б перебувати в стані «холодного ембарго», якби не гучне рішення Суду ЄС у листопаді 2020 року. Відповідачем виступала компанія KanaVape, яка обвинувачувалась у імпорті на територію Франції з Чехії екстракту СBD, який KanaVape використовувала у виробництві рідини для електронних цигарок. Варто зазаначити, що на відміну від Франції, у Чехії адже виробництво і продаж CBD є дозволеним.
В результаті, Суд ЄС визнав, що «країна-член ЄС не може забороняти до імпорту речовину, що була законним чином вироблена в іншій країні-члені ЄС, коли така речовина була отримана з екстракту коноплі цілої рослини, а не лише з її клітковини чи насіння». Оскільки екстракт CBD витягують з цілої рослини коноплі, то виходить так, що Франція неправомірно заборонила ввезення цигарок KanaVape. Додатково Суд зазначив, що CBD не згадується в Конвенції про психотропні речовини і це підтверджує те, що немає підстав вважати його небезпечним для здоров’я.
Чому рішення суду стало запусковим механізмом змін? Воно дуже чітко вказало на нагальну необхідність щодо перегляду державами-членами ЄС свого підходу щодо безпеки CBD.
Реальні наслідки справи: країни ЄС скористались можливістю знову переосмислити це суперечливе питання CBD і на найближчій сесії Комісії ООН з наркотичних речовин більшість країн проголосувала за те, щоб CBD був вилучений зі Списку IV Єдиної конвенції ООН про наркотичні засоби 1961 р. (де він раніше знаходився у одному списку з героїном). Тепер CBD знаходиться в Списку I (речовини, до імпорту і продажу яких застосовується більш послаблене регулювання) під заголовком «Екстракти і настійки з коноплі». Також було вирішено, що вміст психотропних речовин у препаратах з CBD не повинен перевищувати 0,2%.
Деякі вчені до сих пір висловлюють побоювання стосовно того, що оскільки CBD виробляється в процесі розвитку коноплі разом з психоактивними речовинами, то і відділити їх фактично є неможливим.
Тим не менше, приклад з легалізацією на ввезення CBD наведений тут лише для розуміння того, що процес авторизації «нових продуктів» - це результат тривалих переговорів, взаємних компромісів країн-членів ЄС. Налагоджена поетапна схема, що наведена в Регламенті ЄС – це спроба узгодити деколи зовсім різнорідний підхід країн ЄС для вироблення уніфікованої позиції стосовно певних продуктів.
На практиці ж реальність деколи можна описати прислів’ям «хто в ліс, а хто по дрова».
Наскільки можна розширити поняття «смак»?
Очікувано, шо на промисловій коноплі серія оригінальних рішень Єврокомісії не закінчилась.
Вже в січні 2021 року був опублікований звіт Європейського органу з безпеки харчових продуктів, що стосувався схвального висновку щодо висушеного жовтого борошнистого черв'яка. Довести безпечність такого продукту виробнику (а саме компанії Agronutris) було зовсім не легко: Єврокомісія розглядала заяву цілих 3 роки!).
Навіщо нам їстівні комахи? З одного боку, вони можуть задовільнити добову потребу людини в білках, містять жирні кислоти, такі мікроелементи, як мідь, залізо, магній, марганець, фосфор, селен і цинк. З іншого боку, сирий білок комах може містити сальмонелу, кампілобактерії та патогенну кишкову паличку.
Цікаво, що у звіті прямо зазначається, що борошняні черви можуть викликати у деяких людей алергічні реакції. Проте Міжнародна платформа комах для їжі та кормів (організація, що лобіює інтереси виробників комах для їжі та кормів) переконано стверджує, що «усі ризики виробникам комах дуже добре відомі і наразі здійснені усі заходи щодо їх мінімізації».
Таким чином, зовсім скоро звичними для покупців стануть полиці супермаркетів, заповнені «нетрадиційними» продуктами у вигляді комах і черв’яків. Однозначно стверджувати щодо великого попиту на таку продукцію важко, проте ми отримаємо змогу оцінити для себе таке нестандартне джерело білка.
Поступово рамки того, що ми вважаємо «звичним» і «традиційним», розширюються. Кожного року Єврокомісія авторизує до імпорту безліч «екзотичних» продуктів і додатків з третіх країн. Здивуєтесь, але факт: серед таких дозволених продуктів вже:
1. Хліб, що зазнав дії УФ-світла для підвищення в ньому вмісту рівня вітаміну D.
2. Цукор, що отримують з м’якоті какао (до речі, його вже використовує компанія Nestle у виробництві).
3. Екстракт кори магнолії (зокрема, для надання жувальній гумці Wrigley м’ятного смаку).
4. Чудесні ягоди (‘Miracle Berries’), що на 15-30 хвилин перетворюють будь- який кислий смак на солодкий (заявка все ще в процесі розгляду).
5. Олія з коріандру.
6. Жир з мікроводорослів і криля.
Перелік далеко не повний…
Яких висот сягнуть технології найближчим часом? Скільки нових продуктів ми зможемо придбати вже наступного року? На ці питання можуть дати відповідь лише самі виробники «нетрадиційних» ласощів і органи ЄС.
Чи буде й надалі удосконалюватись система перевірки безпеки «нових» продуктів і наскільки обережно Єврокомісія буде підходити до надання ліцензій на імпорт?
Судячи з того, наскільки активно надаються нові дозволи на ввезення раніше суперечливих продуктів, уся система перевірки поступово лібералізується. Залишається лише уважно перечитувати висновки Європейського органу з безпеки харчових продуктів перед тим, як купувати упаковку з черговою незнайомою назвою.
Залишити коментар